Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Особливості розвідувальної діяльності військової спецслужби Державного Центру УНР в екзилі у міжвоєнний період

Особливості розвідувальної діяльності військової спецслужби Державного Центру УНР в екзилі у міжвоєнний період

Назва:
Особливості розвідувальної діяльності військової спецслужби Державного Центру УНР в екзилі у міжвоєнний період
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
17,19 KB
Завантажень:
136
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 
Реферат на тему:
Особливості розвідувальної діяльності військової спецслужби Державного Центру УНР в екзилі у міжвоєнний період


У такому алогічному і незвичайному феномені, як держава без території, яким об'єктивно був Державний Центр УНР в екзилі, діяльність розвідки спрямовувалася на виконання в межах її компетенції першочергових завдань, продиктованих життям та специфічними умовами ведення таємної політичної боротьби на чужому терені.
Утративши територію, але зберігши ідею державності та мету відновлення незалежної України, лідери екзильного уряду роботу військової спецслужби скоригували у напрямку підготовки ґрунту для майбутніх дій - здобування об'єктивних відомостей про військове та політичне життя в УРСР з метою вироблення адекватної тактики подальшої боротьби.
Дотепер відсутні змістовні узагальнюючі документи, що вичерпно висвітлювали б, яким чином розвідка ДЦ УНР у 1926-1938 роках виконувала завдання, продиктовані новими умовами перебування в еміграції. Відомості про це дають деякі архівні документи другого відділу Генштабу військового міністерства Польщі, спогади безпосередніх учасників тих подій, їхнє листування та свідчення на допитах в НКВС заарештованих уенерівських діячів. Однак, на жаль, не всі ці джерела можна вважати вичерпними, а останнє - цілком достовірними. Відтак реконструювати та проаналізувати роботу розвідки Державного Центру у повному обсязі досить складно.
Допоміжним матеріалом у цьому плані є вивчення діяльності спеціальних інституцій ДЦ УНР в екзилі у 1921 р. Напрямки роботи розвідки у досліджуваний період багато в чому збігалися з тими, що були визначені Департаментом Політичної Інформації МВС екзильного уряду у перший рік свого існування: зв'язок з Україною з метою збору інформації; пропагандистські заходи, взаємний обмін інформацією політичного характеру з іноземними спецслужбами; допомога Державному Центру у виробленні належної політичної лінії та напрямів ефективних дій як на терені України, так і в еміграції.
Те ж саме можна сказати і про діяльність 2-го (розвідувального) відділу Партизанського-Повстанського штабу в 1921 р., який займався розвідкою у відповідних прикордонних смугах, переправляв через кордон агентуру, приймав кур'єрів, що прибували з відомостями від розвідок повстанських формувань, опитував осіб, котрі приїхали з території УСРР. Поступове накопичення досвіду розвідувальної роботи зумовило появу в тому ж році документа "Проект організації розвідки на терені України", спрямованого передусім на уніфікацію та вдосконалення організаційної структури розвідапарату повстанського руху в Україні. Водночас у ньому віддзеркалилися тогочасні погляди на - завдання, форми і методи розвідки, призначеної для оперативного забезпечення бойових дій1.
Втім, цілком зрозуміло, що об'єктивні реалії життя змусили провідних співробітників екзильних спецслужб поряд із творчим використанням напрацьованих раніше методів розвідувальної роботи шукати й інших, ефективних для нових умов.
Головна мета розвідувальної роботи спецслужб ДЦ УНР в екзилі, принаймні у другій половині 20-х на початку 30-х років, полягала у використанні здобутих даних для підриву існуючої в Україні радянської системи. Це зумовило її головні напрямки: агентурне проникнення до урядових та партійних структур радянської України з метою вивчення напрямків політики і способів її реалізації; здобування інформації про боєздатність, технічне оснащення, розвиток окремих родів військ, тактику дій великих армійських з'єднань; активні заходи пропагандистського характеру на терені України; з'ясування становища у прикордонні задля успішного перекидання агентів.Розвідувальну діяльність скеровував та організовував сектор "Наступ" II секції Генерального штабу Військового міністерства екзильного уряду, який очолювали послідовно сотники Недайкаша та Шевченко. Загальне керівництво здійснювали у свій час М. Чеботарів та В. Змієнко під вищою орудою Військового міністра В. Сальського. Інформація здобувалася не лише оперативним шляхом, а й завдяки вивченню відкритих джерел: матеріалів періодичної преси та часописів радянської України, виступів провідних партійних і державних діячів тощо, а також друкованої продукції української еміграції опонентського спрямування.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 



Реферат на тему: Особливості розвідувальної діяльності військової спецслужби Державного Центру УНР в екзилі у міжвоєнний період

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок