Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Історія календаря: давньоримський календар, юліанський календар, григоріанський календар

Історія календаря: давньоримський календар, юліанський календар, григоріанський календар

Назва:
Історія календаря: давньоримський календар, юліанський календар, григоріанський календар
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,22 KB
Завантажень:
581
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
Історія календаря: давньоримський календар, юліанський календар, григоріанський календар.


Ми так призвичаїлися користуватися календарем, що навіть не віддаємо собі звіт в тому, яка велика в нашому житті і в всьому нашому мисленні роль упорядкованої лічби часу; між тим не важко бачити, що жодна культура неможлива без нього.
Н.І. Ідельсон
Календарем прийнято називати певну систему лічби тривалих проміжків часу з поділом їх на окремі більш короткі періоди (роки, місяці, тижні, дні). Саме слово календар походить від латинських слів ‘caleo’ - проголошувати і ‘calendarium’ - боргова книга. Перше нагадує про те, що в древньому Римі початок кожного місяця проголошувалося особливо, друге - що першого числа кожного місяця там було прийнято сплачувати відсотки за борги. В тому, що час тече, ми переконуємось, спостерігаючи рух оточуючих нас матеріальних тіл. Вимірювати проміжки часу виявилося можливим, зіставляючи їх з явищами, що повторюються періодично. Таких періодичних явищ в навколишньому нас світі знаходиться декілька. Це передусім зміна дня і ночі, що дала людям природну одиницю часу - добу, після цього зміна фаз Місяця, що відбувається протягом так званого синодичного місяця (від грецького ‘синодос’ - зближення; мало на увазі щомісячне зближення Місяця і Сонця на небі, при цьому інколи Місяць заходить на небі на Сонце – і відбувається сонячне затемнення) і, нарешті, зміна пори року і відповідна їй одиниця лічби - тропічний рік (від грецького ‘тропос’ - поворот: тропічний рік - проміжок часу, по закінченні якого висота Сонця над горизонтом в полудень, досягнувши найбільшої величини, знову зменшується). Труднощі, що виникають при розробці календаря, зумовлені тим, що тривалість доби, синодичного місяця і тропічного року неспіврозмірні між собою. Не дивно, що в одних місцях люди вважали час одиницями, близькими до тривалості синодичного місяця, приймаючи в році певне (наприклад, дванадцять) число місяців і не враховували пори року. Так з’явилися місячні календарі. Інші вимірювали час такими же місяцями, але тривалість року прагнули погодити з змінами пір року (місячно - сонячний календар). Нарешті треті за основу лічби днів приймали зміну часів року, а на зміну фаз Місяця взагалі не зважали (сонячний календар).
ІСТОРІЯ НАШОГО КАЛЕНДАРЯ.
Семиденний тиждень.
Походження семиденного тижня. Штучні одиниці виміру часу, які складаються з декількох (трьох, п’яти, семи і т.д.) днів, зустрічаються у багатьох народів стародавності. Так, давні римляни вели лічбу дням ‘восьмиденками’ - торговими тижнями, які позначали літерами від А до Н; сім днів такого тижня були робочими, восьмі - базарними.
Але вже у відомого іудейського історика Йосифа Флавія (приблизно 100 р. н.е.) читаємо: ‘Немає жодного міста, грецького або ж варварського, і жодного народу, на який не розповсюджувався б наш звичай стримуватися від роботи на сьомий день’. Звідки ж цей семиденний тиждень? Звичай вимірювати час семиденним тижнем прийшов до нас з Древнього Вавілону і, очевидно, зв’язаний з зміною фаз Місяця. Справді, тривалість синодичного місяця складає 29.53 доби, причому люди бачили Місяць на небі біля 28 діб: сім днів триває збільшення фази Місяця від вузького серпа до першої чверті, приблизно стільки ж - від першої чверті до повного місяця і т.д. Але спостереження за небом дали ще одне підтвердження ‘винятковості’ числа сім. В свій час древньовавілонські астрономи виявили, що, окрім нерухомих зірок, на небі видні і сім ‘блукаючих’ світил, що пізніше були названі планетами (від грецького слова ‘планетес’, що і означає ‘блукаючі’). Припускалося, що ці світила обертаються навколо Землі і що їхні відстані від неї зростають в такому порядку: Місяць, Меркурій, Венера, Сонце, Марс, Юпітер і Сатурн. В Древньому Вавилоні виникла астрологія - вірування, неначе планети впливають на долі окремих людей і цілих народів. Зіставляючи певні події в житті людей з положенням планет на зірковому небі, астрологи вважали, що така ж подія настане знову, якщо це розташування світил повторюється.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Історія календаря: давньоримський календар, юліанський календар, григоріанський календар

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок