Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Скачати реферат: ГНОСЕОЛОГІЧНІ МОЖЛИВОСТІ ПУБЛІЦИСТИКИ ЯК ІСТОРИЧНОГО ТА ІСТОРІОГРАФІЧНОГО ДЖЕРЕЛА (НА ПРИКЛАДІ ОСВІТНЬОЇ ПУБЛІЦИСТИКИ 1920-х - ПОЧАТКУ 1930-х рр.)

ГНОСЕОЛОГІЧНІ МОЖЛИВОСТІ ПУБЛІЦИСТИКИ ЯК ІСТОРИЧНОГО ТА ІСТОРІОГРАФІЧНОГО ДЖЕРЕЛА (НА ПРИКЛАДІ ОСВІТНЬОЇ ПУБЛІЦИСТИКИ 1920-х - ПОЧАТКУ 1930-х рр.) / сторінка 4

Назва:
ГНОСЕОЛОГІЧНІ МОЖЛИВОСТІ ПУБЛІЦИСТИКИ ЯК ІСТОРИЧНОГО ТА ІСТОРІОГРАФІЧНОГО ДЖЕРЕЛА (НА ПРИКЛАДІ ОСВІТНЬОЇ ПУБЛІЦИСТИКИ 1920-х - ПОЧАТКУ 1930-х рр.)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
12,43 KB
Завантажень:
339
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Однак дослідниця не ототожнює публіцистику і науку, аргументуючи це тим, що знання в системі публіцистики не може претендувати на інваріантність, тобто можливість його використання і повторюваність у будь-яких схожих ситуаціях20. За її словами, публіцисти обов'язково використовують засоби дослідження з наукового арсеналу. Але публіцистиці також необхідно передавати явища в їх безпосередній життєвості. Це означає, вважає дослідниця, що, крім наукових засобів, публіцистика звертається водночас і до художніх засобів освоєння дійсності. Отже, із цього боку публіцистика не тотожна науці, оскільки знання, що вона генерує, не можуть досягати ступеня абстрактності науки.
І все ж В.В.Ученова не висловлює жодного сумніву щодо достовірного характеру публіцистичного знання. Різниця публіцистичного і наукового знання, на її думку, полягає лише в тому, що висновки публіцистики можуть бути застосовані до значно меншого кола явищ21.
Зауважимо, що позицію В.В.Ученової поділяє чимало науковців. У такому ж контексті мислить, наприклад, і А.А.Круглов, який теж не висловлює сумніву щодо науковості публіцистичних висновків. Він вважає, що публіцистика використовує такі методи і засоби розробки теми, які дозволяють якомога переконливіше розкрити тему22. Це пояснюється тим, що публіцистика не лише фіксує ту чи іншу тенденцію історичного розвитку, але й прагне показати, у формі яких соціальних дій та процесів вона може і має виявитися, які соціальні сили будуть її підтримувати, які - протидіяти. Отже, прагне дати оцінки перебігу подій історичного розвитку. Більше того, А.А.Круглов підкреслює, що журналістику не можна розглядати як «історію сучасності», а публіцистику - як особливу форму її осмислення і вираження. На його думку, журналістика лише збирає матеріал для «історії сучасності», а пише цю «історію» саме публіцистика23.
Погляд на публіцистику як на «історію сучасності» пов'язаний із питанням про функції публіцистики. Як зазначає з цього приводу Є.П.Прохоров, функцію публіцистики треба бачити не лише у плані формування суспільної думки (соціальної активізації), але й у плані її відображення. Реалізуючи цю функцію, вважає він, публіцисти створюють таку сукупність творів, кожен з яких відображає, пояснює і оцінює актуальні явища суспільного життя, але в цілому вони створюють живу «історію сучасності»24.
Вважається, що публіцистична творчість передбачає, як правило, документальне відображення дійсності, створення її моделі, максимально наближеної до оригіналу. При цьому, як наголошує М.І.Стюфляєва, про документальність слід говорити лише як про певне прагнення, оскільки в жанровій палітрі публіцистики присутні белетризований нарис та белетризований фейлетон - «жанри вигадки»25. Виходячи з цього, логічно поставити питання: чи можуть такі жанри публіцистики розглядатися як історіографічне джерело?
Зазначимо, що дискусії про те, як виявляється художній елемент у публіцистиці, тривають уже давно. Існує думка, що методом художнього відображення дійсності є публіцистична образність. Як вважає Є.П.Прохоров, образна підструктура публіцистики (разом із соціологічною) є обов'язковою типологічною властивістю будь-якого публіцистичного твору26. Розглядаючи взаємодію логічних та образних елементів у публіцистичному творі, він наголошує на їхньому рівноправ'ї.
Приблизно у такому ж напрямку розмірковує і В.Здоровега. Однак, на його думку, щодо публіцистики точнішим буде твердження не про художню образність, не про художнє засвоєння світу, а про конкретно-образне мислення, до якого поряд з абстрактним удається публіцист27. Даючи визначення поняття «образ», Є.І.Пронін зазначає, що під образом слід розуміти зафіксовану в уявленні, емоційно забарвлену, предметно виявлену (тобто чуттєво-наочну) елементарну одиницю відтворювального відображення дійсності. Образ має перевагу опосередкованості, типізованої на підставі суспільно закріпленого досвіду28. Вочевидь, що при розумінні образності як «одиниці відображення дійсності», публіцистичний образ цілком можна вивчати не лише у літературознавчому, але й у історіографічному ракурсі.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Реферат на тему: ГНОСЕОЛОГІЧНІ МОЖЛИВОСТІ ПУБЛІЦИСТИКИ ЯК ІСТОРИЧНОГО ТА ІСТОРІОГРАФІЧНОГО ДЖЕРЕЛА (НА ПРИКЛАДІ ОСВІТНЬОЇ ПУБЛІЦИСТИКИ 1920-х - ПОЧАТКУ 1930-х рр.)

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок