Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Депортації молдавських священиків у 1945–1947 роках

Депортації молдавських священиків у 1945–1947 роках

Назва:
Депортації молдавських священиків у 1945–1947 роках
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,62 KB
Завантажень:
60
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
Депортації молдавських священиків у 1945–1947 роках


Вступ
Прийнятий 20 січня 1918 року декрет РНК «Про відокремління церкви від держави і школи від церкви» забороняв «видавати які-небудь місцеві закони або постанови, які б утискали або обмежували свободу совісті чи встановлювали якісь переваги або привілеї на основі віросповідної приналежності громадян». Далі в декреті містилося дуже важливе положення про те, що «усілякі правопозбавлення, пов'язані зі сповідуванням якоїсь віри чи несповіданням жодної віри, скасовуються». Конституція 20–30-х років також фіксувала відзначену позицію. Однак така чітка постановка питання про підхід до релігії на практиці не мала нічого спільного з конкретними діями більшовицької партії щодо Церкви. Відокремивши в січні 1918 року Церкву від держави і школу від Церкви, радянська влада й далі втручалася в її внутрішнє життя, репресивними методами прагнула спочатку пригнітити, а потім і знищити Церкву і релігію.
Після революції й громадянської війни життя Церкви стало постійно контролюватися органами НКВС, було зруйновано тисячі храмів, фізично знищено десятки тисяч віруючих і представників духівництва. Якщо в 1917 р. у Росії існувало понад 80 тис. храмів, причому близько 3 тис. з них розміщувалися на територіях, що ввійшли до складу СРСР у 1939–40 рр., якщо до революції в Росії налічувалося понад тисячу жіночих і чоловічих монастирів, то в 1940 р. не існувало жодного, лише на нових територіях їх нараховувалося 64.
У знову приєднаних перед війною регіонах, на відміну від усієї іншої території Союзу, серед населення переважали вірні, і церковна діяльність провадилася дуже активно, тим більше що у всіх цих регіонах Церкву раніше не було відділено від держави.
Після включення їх до складу СРСР на церковні організації нових територій було негайно поширено всі принципи взаємин Церкви і держави, що склалися в Союзі.
Нові керівні органи влади почали здійснювати антицерковні державні заходи. Життя і діяльність Кишинівської єпархії було узято під нагляд Уповноваженого ЦК ВКП(б) і РНК СРСР по Молдавії й органами НКВС. І, як нам відомо, робота цих органів, «покликаних вирішувати питання взаємин з Церквою, виявлялася настільки непродуманою і неприкрито «антицерковною», зневажливою щодо вірних, що навіть у НКВС республіки були змушені реагувати на вкрай негативні наслідки такого курсу» [3, с. 319–320].
Повоєнний період
Відразу після приєднання Бессарабії до СРСР з благословення Намісника Патріаршого престолу Митрополита Алексія (Симанського) у вересні 1944 року до Кишинева прибув архімандрит Ієронім (Захаров). Перебуваючи в Кишиневі, архімандрит Ієронім зустрічається з протоієреєм Володимиром (Поляковим, у майбутньому — єпископ Кишинівський і Молдавський Венедикт (18.02.1947 — 03.06.1948). — М. М.), який детально ознайомлює його з обстановкою в єпархії [1, с. 10].
Протоієрей С. Петров повідомляє в Журналі Московської Патріархії за 1947 рік, що «після вигнання німецько-румунських загарбників з території Бессарабії в серпні місяці 1944, Кишинівська єпархія виявилася в дуже важкому становищі. Частина духівництва утекла до Румунії, захопивши із собою все цінне з церковного начиння; у дуже багатьох приходах релігійні потреби віруючих задовольнялися канонічно неправомочними особами» [5, с. 42].
Тому, «єпископові Ієроніму усю свою діяльність, довелося спрямувати на заміщення священиками осиротілих* парафіян. За два роки Преосвященний Ієронім укомплектував (Підкреслено нами. — М. М.) половину приходів» [5, с. 42].
Архімандрит Ієронім застав Кишинівську єпархію в такому стані: на території єпархії діяло 950 храмів (окрім зруйнованих у роки війни і споруджуваних) і близько двохсот священнослужителів, а також більш як півтори тисячі ченців і черниць у 25-ти монастирях [2, с. 34].
Після повернення архімандрита Ієроніма до Москви Найсвятіший Синод Російської Православної Церкви висвятив його єпископом Кишинівським і Молдавським. 31 грудня 1944 року Патріаршим Намісником Високопреосвящен-ним Митрополитом Ленінградським і Новгородським Олексієм (Симанським), у соборному служінні з митрополитами Крутицьким і Коломенським Миколаєм (Ярушевичем) і Київським і Галицьким Іоанном (Соколовим), а так само з архієпископом Іжевським і Удмуртським Іоанном (Братолюбовим) у Богоявленському (Єлоховському) патріаршому соборі міста Москви архімандрита Ієроніма було висвячено в сан єпископа Кишинівського і Молдавського.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Депортації молдавських священиків у 1945–1947 роках

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок