Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> ПРАВОСЛАВНІ МОНАСТИРІ ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ В УМОВАХ АНТИЦЕРКОВНОЇ ПОЛІТИКИ ТА СЕКУЛЯРИЗАЦІЇ В 20-ТІ PP. XX СТ.

ПРАВОСЛАВНІ МОНАСТИРІ ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ В УМОВАХ АНТИЦЕРКОВНОЇ ПОЛІТИКИ ТА СЕКУЛЯРИЗАЦІЇ В 20-ТІ PP. XX СТ.

Назва:
ПРАВОСЛАВНІ МОНАСТИРІ ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ В УМОВАХ АНТИЦЕРКОВНОЇ ПОЛІТИКИ ТА СЕКУЛЯРИЗАЦІЇ В 20-ТІ PP. XX СТ.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,29 KB
Завантажень:
170
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
А. І. Макарська
ПРАВОСЛАВНІ МОНАСТИРІ ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ В УМОВАХ АНТИЦЕРКОВНОЇ ПОЛІТИКИ ТА СЕКУЛЯРИЗАЦІЇ
В 20-ТІ PP. XX СТ.
Останнім часом, в умовах незалежності України, церковно-монастирська тематика набула нового звучання. Починаючи з 1991 року, на території України відродилося близько 200 православних монастирів. Дедалі більше дослідників торкаються різних аспектів теми у своїх дослідженнях - як регіоналістичних, так і узагальнюючих. Це праці наступних авторів: Д. Блажейовського, Т. Бобко, Н. Ігнатової, О. Ігнатуші, Ю. Карманова, А. Киридон, В. Климова, О. Крайньої, І. Луковенко, Ю. Мариновського, О. Нестулі, В. Пащенко, Е. Слободянюк, Г. Степаненко, О. Шевченко.
Отже, використовуючи архівні джерела та історіографічні здобутки, спробуємо охарактеризувати перебіг антицерковної кампанії та секуляризації монастирського майна на теренах Південної України.
Зміни в чисельності та розміщенні православних монастирів в межах Півдня України протягом 20-х pp. XXст., трансформація та руйнація їх традиційного організаційного устрою були зумовлені чіткими та планомірними діями радянського уряду.
Перемога у боротьбі за владу у жовтні 1917 року дала більшовикам можливість здійснити на практиці своє бачення політичного, економічного, культурного розвитку держави. Не в останню чергу це стосувалося ставлення до релігії [1, с. 178].
Для початку нова влада 23 січня 1918 року прийняла спеціальний декрет РНК РСФРР «Про свободу совісті, церковні та релігійні товариства», згідно якого проголошувалася свобода віросповідання, а також право не сповідувати жодної релігії. Все майно, що належало релігійним організаціям оголошувалося народним [2, с.95-96].
В українському варіанті цього закону, який було видано через рік (у 1919 p.), пункту про націоналізацію релігійного майна не було, але ще через рік (а саме 3 січня 1920 р.) постановою РНКУСРР «Про погодження законодавчої практики УСРР та РСФРР в питанні про відокремлення церкви від держави» все майно релігійних установ все жтаки націоналізувалося [3, с.83].
Декрет УСРР «Про передання майна монастирських та інших церковних установ у відання народного комісаріату соціального забезпечення (НКСЗ)» від 17 травня 1917 року передавав НКСЗ усе майно, за виключенням храмів та предметів культового призначення, які були передані під контроль місцевих рад [3, с.87]. Землі та ліси, маєтки та будівлі сільськогосподарського призначення, підприємства, що пов'язані з сільським господарством і промисловістю були віддані під контроль відповідних комісаріатів [1, с.179].
Культове майно монастирів (як і решти молитовних будинків), що являло собою історичну, художню або археологічну цінність, а також речі з дорогоцінних металів мали передаватись до державного сховища Народного комісаріату фінансів, а решта речей повсякденного культового вжитку зараховувалися до державного фонду [3, с. 120].
Органи НКВС постійно слідкували за станом передачі монастирських будівель і цінностей. Це відображено у щорічних звітах губерніальних та окружних відділів культів відповідно до інструкції НКВС УСРР за №ч-160/с/203 від 12 січня 1926 р.
За даними НКВС станом на 1928 р. (директива НКВС до всіх окрадмінвідділів від 6 квітня 1928 р. ч. 274, в спішному порядку наказував зібрати відомості про кількість монастирів, черниць та ченців, що мешкали на території колишніх монастирів та мандрували по окрузі [4, арк.10], кількість та локалізація монастирів на теренах Південної та Східної України була такою:
На Дніпропетровщині - 4 монастиря (3 жіночих, 1 - чоловічий, та 1 жіночий скит):
1) Тихвінський (Тихонівський) жіночий монастир у М.Дніпропетровську - закрито, мав 2 молитовних споруди, що використовувалися під дитячий будинок для дефективних дітей Кількість монашок, що проживали на території колишнього монастиря - 34; на території монастиря також збиралася релігійна громада у кількості 812 чоловік [5, арк.Юзв.].
Йосипівський Свенцицький жіночий монастир Магдапинівського району, с. Мар'ївка, Богда- нівської сільради - діючий, мав 3 молитовних будинки.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: ПРАВОСЛАВНІ МОНАСТИРІ ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ В УМОВАХ АНТИЦЕРКОВНОЇ ПОЛІТИКИ ТА СЕКУЛЯРИЗАЦІЇ В 20-ТІ PP. XX СТ.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок