Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Продуктивність зимівничого господарства запорожців часів Нової Січі (1734 - 1775рр.)

Продуктивність зимівничого господарства запорожців часів Нової Січі (1734 - 1775рр.)

Назва:
Продуктивність зимівничого господарства запорожців часів Нової Січі (1734 - 1775рр.)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,51 KB
Завантажень:
9
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
Продуктивність зимівничого господарства запорожців часів Нової Січі (1734 - 1775рр.)


З'ясування показників ефективності і продуктивності господарської діяльності запорожців дуже важливе, бо пояснює рівень життєспроможності як зимівничої форми господарювання, так і всієї економічної моделі Вольностей в цілому. Тому, зокрема в землеробстві важливо з'ясувати урожайність головних культур і визначити баланс витрат і прибутків в інших основних галузях господарства запорожців.
За твердженням М.Е.Слабченка, Запоріжжя пережило два етапи хліборобського господарства. Перший етап, так званого "татарського" чи "бродячого" рільництва, коли не було точного терміну користування в часі і в пайці. Другий етап став можливий і потрібний, за визначенням автора - при широких ринках збуту і при відповідній кількості населення. "При 0.02 - 0.05 чоловіка на один км. кв. можливе лиш полювання і рибальство. Коли сюди додається ще й обробіток землі, то густість населення зростає до 0.2 - 0.7. Для XVII ст., коли населення Вольностей складало близько 200 тис. чол., цей коефіціент дорівнював 0.2 - отже цілком можливе було раннє хліборобство. В XVIII ст. кількість населення Вольностей становила близько одного міліона чоловік. Матимемо і відповідний коефіціент - 8.9-10. За нього можливе екстенсивно-переложне землеробство з ухилом в бік трипілля і людність живе осіло. Значить рільництво в Вольностях було не тільки знане, а й потрібне та необхідне. Без рільництва Вольності не могли перебутися" - робить цілком слушний висновок М.Е.Слабченко.[1;186] Едине з чим не можна погодитись, так це з твердженням, що хліборобство було безпечно подалі від татар в північних паланках. Ця теза була б цілком слушною для більш раннього історичного періоду. А за часів Нової Січі у взаємостосунках запорожців і татар домінувало конструктивне співробітництво, а не мілітарне протистояння. Цьому сприяла загальноекономічна і політична ситуація в регіоні. В південних володіннях Війська землеробство дійсно було розвинене слабіше, але стверджувати, що його тут не було зовсім у нас немає ніяких підстав. Бо наявні факти свідчать про те, що навіть за південними кордонами, далеко за межами запорозьких володінь рільництво існувало. В цей час і серед татарського населення зростав попит на збіжжя.
Через це й самі ногайські татари, за словами А.Скальковського, давно культивували "бедное хлебопашество".[2;362] В листі Київського обер-коменданта Костюріна до хана від 3.10.1752 року йдеться про заборону пахать спеп козакам, які живуть хуторами в татарських володіннях.[3;252] На південь від запорозьких володінь в цей час також починає формуватись ринок збіжжя. Це стимулювало як татарське, так і козацьке населення на цій території займатись рільництвом.
Аналіз джерельної бази про розвиток зимівничого господарства дає можливість стверджувати, що в означений період ми спостерігаємо саме процес переходу і швидкого розвитку другого етапу хліборобського господарства. Землеробством частина запорожців займалася завжди, хоча б тому, що вони були вихідцями з традиційних землеробських регіонів України і для більшості ця галузь господарства була добре знайома. Але важливо з'ясувати наскільки було розвинене землеробство і наскільки воно забезпечувало внутрішній попит Вольностей і Війська у збіжжі. А також, чи завжди сприяла розвитку рільництва навколишня ситуація. Тому раніше, при нерозвиненості ринків і загрозі комунікаціям, землеробство не могло бути скільки небудь помітним і відображеним у відповідних нотатках подорожніх. А не складаючи предмету імпорту - і в документах сусідніх народів. Січовики дійсно завжди отримували від своїх монархів так зване "хлібне жалування", якого ніколи не вистачало. 1755 року кошовий Г.Федорів писав гетьманові Кирилові Розумовському, що "Військо з давніх літ і нині хліба на пашут, да в тутешніх степах йому весьма малой род буває." За словами того ж таки кошового отамана "… на рік Військо потребує 10 тис. четвертей (960 тон.) борошна і без цього може статися велика нужда".

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Продуктивність зимівничого господарства запорожців часів Нової Січі (1734 - 1775рр.)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок