Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Пам’яті 46 мучеників. В 7-літню річницю їх смерті

Пам’яті 46 мучеників. В 7-літню річницю їх смерті

Назва:
Пам’яті 46 мучеників. В 7-літню річницю їх смерті
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,04 KB
Завантажень:
492
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему:
Пам’яті 46 мучеників. В 7-літню річницю їх смерті


Якраз минає сім літ, коли то в княжім Перемиськім городі скоїлась подія, на спомин котрої стинається кров в жилах – подія, яку літописець мартирольоґії українського народа серед крівавих сліз запише як одну з найстрашнійших траґедій світової війни, а яка в ХХ століттю, століттю культури і поступу не має собі рівної.
Реєструючи з цілою докладністю факти, які від часу вибуху світової війни мали місце в Перемишлі і в околиці, котрих був я будьто наочним свідком, будьто довідався про них від віродостойних осіб, бажаю одним з тих сумних споминів поділитися з ширшим кругом нашого громадянства.
Та подія свідчить наглядно про те, яке було положення українського народа в австро-угорській державі в часі вибуху світової війни і якої опіки дізнавав зі сторони тодішної влади сей народ, котрого сини якраз клали голови в обороні тої держави.
Світова війна, котра розторощила стільки безцінних дібр, кинула свій меч на судейську вагу і спричинила перевагу брутальної сили над правом.
Воєнне пересунення компетенції – і знищення всяких основ справили, що мілітаризм, котрий накинув людности своє пятно, ароґував собі тоґу Теміди, котрої не умів носити і в котрої складках повертався нездарно, пристосовуючи методи насильства до річей, котрі є противні поняттю насильства. Кодифікатором права остався меч, ще вохкий від перелитої крови.
В памятниках роду людства пострахом і мірилом глибокого упадку моральности все жити і страшити буде та юстіція панів авдіторів з часів світової війни, котрі похід армії значили лісом шибениць, лотрівських юстифікацій, а цей заник права відчув болючо український народ, через історичний розвій витручений з нормальної дороги, не маючий меча ні кріса до розпорядимости, а призначений шукати охорони своєї вільности життя і майна в тінях Теміди.
З касарень, з військових будинків виходили розпорядки ґенералів, вироки авдіторів в роді таких звірів в людськім тілі, як добре відомий українському народови д-р Станіслав Заґурскі, суперечні з законом, вироки, які на віки будуть ганьбою культури.
І не для викликання якогось ефекту пишу я ті слова, але подія з дня 15 вересня 1914 р. потвердить слушність моїх слів.
На 46 людей, підозрілих о мниме москвофільство, арештованих і експортованих жандармами, напали мадярські жовніри і на протязі пів години вирубали всіх до ноги – крім двох селян, які майже чудом спаслися від смерти.
Було то в часі відвороту австрійської армії з під Городка, коли Москалі вже заняли Львів.
Цілий Перемишль був переповнений військами всяких родів зброї. Льківською вулицею маширували приспішеним кроком жовніри, сотки возів з трену, гармати, ранені на возах, – все те представляло хаос, котрого я не годен описати. Як скажені гнали автомобілі з вищими офіцерами, ґенералами, а на лицях їх малювався переляк і ми всі догадувалися, що там сталося щось недоброго.
Жиди позамикали склепи, бо Мадяре як скажені уганяли голодні і грабували, де попало.
Як я пізнійше довідався, Москалям не снилося навіть гонити за розбитою австрійською армією, вони змучені спочивали коло Городка, хоч – як сказав мені пізнійше один з вищих австрійських офіцерів – могли вони тоді без стрілу взяти славну перемиську твердиню.
Власне з цього дня вийшов я з хати коло години 5-ої і на вулиці Словацкого побачив маґістратський віз, повний порубаних людей. Переляканий запитав я візника, що се має означати, а він мені сказав, що на вулиці Сємірацкого зарубали Мадяри кількадесять „хлопів”. Я скорим кроком поспішив на вул. Сємірацкого і моїм очам представився страшний вид кільканацяти трупів змасакрованих з відрубаними руками, ногами, розбитими черепами, що лежали на вулиці. В хвилі, коли я прийшов, ладовано трупи на другий віз. Ціла вулиця полита кровю, сусідні камениці обризкані рівнож кровю і кусниками мозку, а довкола місця катастрофи бачив я всяку міську голоту, котра з вдоволенням робила ріжні уваги на тему убийства „зрадників”.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Пам’яті 46 мучеників. В 7-літню річницю їх смерті

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок