Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО РОЗВИТКУ. - Київ: ІПіЕНД, 2002. - 306 с.

ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО РОЗВИТКУ. - Київ: ІПіЕНД, 2002. - 306 с.

Назва:
ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО РОЗВИТКУ. - Київ: ІПіЕНД, 2002. - 306 с.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,84 KB
Завантажень:
194
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
БОЙКО О. УКРАЇНА У 1985 - 1991 РР.
ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО РОЗВИТКУ. - Київ: ІПіЕНД, 2002. - 306 с.
Розпад СРСР - одна з найважливіших подій, що визначила обличчя сучасного світу. Дезінтеграція багатонаціональної держави, що триста років відігравала одну з ключових ролей на Євразійському континенті, супроводжувалася народженням низки незалежних держав, серед яких отримала незалежність і Україна. Необхідність узагальнення дещо парадоксальних процесів, відомих під назвою "перебудова", результатом яких стало отримання Україною статусу незалежної держави, стала на часі.
У книзі сучасного українського дослідника О. Бойка робиться спроба системного аналізу суспільно-політичної трансформації українського суспільства за доби перебудови.
Предметом дослідження стали процеси перебудови, закономірності їх реалізації на українському ґрунті.
Робота є добре структурованою, складається зі вступу, трьох розділів та висновків.
У вступі автор визначає суспільно-політичну та наукову актуальність досліджуваних проблем, формулює мету та завдання роботи, аналізує стан наукової розробки основних питань. Цілком слушним є зауваження О. Бойка щодо певного нехтування українськими істориками гострих і актуальних проблем українського суспільства.
Перший розділ присвячено висвітленню процесу поглиблення суспільно-політичної кризи, яка охопила радянське суспільство в середині 80-х рр. ХХ ст. і визначено шляхи, якими радянське керівництво намагалося її подолати. Досить вдалим у даному розділі можна вважати систематизацію факторів, які спричинили перебудову, визначення оцінки перебудови в історіографії. Автор розглядає процеси, які відбувалися в СРСР в контексті теорії наздоганяючої модернізації, хоча історіографічне тло цієї концепції, наведене у книзі, не можна вважати достатнім. Як видно з матеріалів дослідження, автор для аналізу суспільно-політичної сфери України визначеного періоду використовує елементи концепції розвитку громадянського суспільства та національного руху. На нашу думку, наведення коротких теоретичних узагальнень, які б більш об'ємно показали цю тему, могли б тільки підсилити практичне значення освітньої складової роботи.
Не викликає заперечень визначення "перебудови", яке дає автор у своїй роботі. Надає наукової значимості дослідженню і звернення уваги історика на формування категоріального апарату для визначення "мови" епохи, що досліджується. Можна погодитися і з періодизацією процесів суспільно-політичної трансформації радянського суспільства.
Позитивним внеском автора можна вважати виокремлення основних факторів, які вплинули на початок перебудови, яку він вважає закономірним, а не випадковим процесом. О. Бойко виділив цілий комплекс чинників, прояви яких у міжнародній, політичній, соціально-економічній та духовній сферах зробили необхідним початок радикальних трансформацій у тогочасному радянському суспільстві, складовою якого була й Україна. Щоправда, не зовсім збігається, на нашу думку, визначення "загострення міжблокового протистояння" як чинника, що сприяв початку перебудови (С.13) та "міжнародна розрядка 70-х років..." як фактор, що робив трансформацію суспільства можливою (С. 15).
Автор слушно відзначає, що і на сучасний момент немає чіткого єдиного визначення, що таке "перебудова", чим ускладнюється дослідження цього періоду в історії України. Важливим у роботі, що рецензується, є наведення дослідником наявних на сьогодні оцінок та підходів до вивчення "перебудови". Можна погодитися з висновком про те, що перебудова у нашій республіці розвивалася тривалий час на основі розроблених у союзному центрі моделей та шаблонів.
Досить вдало на конкретних прикладах розкрито суперечливість політики "гласності" та "демократизації".
У другому розділі розглянуто процес національного відродження та становлення народної опозиції, як український варіант відповіді на ініційовану в центрі "революцію згори". Розкрито історичний аспект розгортання інститутів громадянського суспільства. Фактично, свідомо чи несвідомо, автор відтворив новітню модель національного відродження.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО РОЗВИТКУ. - Київ: ІПіЕНД, 2002. - 306 с.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок