Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> СТАНОВИЩЕ УПОВНОВАЖЕНИХ РАДИ У СПРАВАХ РУСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ В АПАРАТАХ ОБЛВИКОНКОМІВ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 50-х рр. ХХ ст.

СТАНОВИЩЕ УПОВНОВАЖЕНИХ РАДИ У СПРАВАХ РУСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ В АПАРАТАХ ОБЛВИКОНКОМІВ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 50-х рр. ХХ ст.

Назва:
СТАНОВИЩЕ УПОВНОВАЖЕНИХ РАДИ У СПРАВАХ РУСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ В АПАРАТАХ ОБЛВИКОНКОМІВ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 50-х рр. ХХ ст.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,74 KB
Завантажень:
159
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Л.М. Швець
СТАНОВИЩЕ УПОВНОВАЖЕНИХ РАДИ У СПРАВАХ
РУСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ В АПАРАТАХ ОБЛВИКОНКОМІВ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 50-х рр. ХХ ст.
На сьогодні, в умовах реальної свободи віросповідання і діяльності церков, в Україні склалася нестабільна релігійна ситуація. Це частково зумовлено наявністю на теренах держави відразу декількох православних церков, кожна з яких претендує на роль провідної, національної. За таких обставин вагомого значення набуває релігійна політика державних органів та органів місцевого самоврядування. Важливо, щоб вона сприяла налагодженню тісного діалогу між православними конфесіями, а не загострювала вже існуючі антагонізми. Для проведення виваженої релігійної політики українська держава повинна враховувати досвід і помилки минулого.
У контексті зазначеної проблеми значну увагу науковців останнім часом привертає політика радянської держави щодо релігійних організацій. Особливий інтерес викликає здійснення партійного курсу на місцях, оскільки вивчення діяльності низових ланок радянської влади щодо втілення рішень центральних партійних і вищих радянських установ СРСР і УРСР дає нам найбільш повне уявлення про політику влади стосовно церкви.
Дослідження державно-церковних відносин здійснювалося І. Біласом, В. Бубнюком, В. Милусем, В. Пащенком, Д. Поспєловським, В. Рожком, М. Шкаровським та іншими дослідниками. Однак питання діяльності обласних чиновників Ради у справах Руської православної церкви при Раді Міністрів СРСР (Ради СРПЦ) висвітлювалися лише частково, у контексті вивчення антирелігійної політики радянської влади. Сам же інститут уповноважених Ради СРПЦ не був самостійним предметом всебічного дослідження. На сьогодні не існує праць, які були б повністю присвячені висвітленню роботи апарату Ради СРПЦ на місцях. Тому ми маємо підстави зробити спробу дослідити функціонування апарату обласних уповноважених Ради СРПЦ.
Інститут уповноважених Ради СРПЦ при обласних виконавчих комітетах трудящих був тим органом, який безпосередньо займався втіленням і координуванням антирелігійної роботи на місцях. З огляду на це, особливий інтерес становить з'ясування статусу та значення інституту уповноважених Ради СРПЦ при облвиконкомах, його взаємини з місцевим партійним і радянським керівництвом, рівень матеріального забезпечення, якість кадрового складу, визначення причин і закономірностей формування особливого статусу уповноважених.
Як відомо, у повоєнний період політику радянської держави стосовно зареєстрованих релігійних об'єднань здійснювали спеціальні урядові органи - Рада СРПЦ і Рада у справах релігійних культів (Рада СРК) при Раді Народних Комісарів СРСР (з 1946 р. - при Раді Міністрів СРСР).
Юридично Рада СРПЦ була створена Постановою Ради Народних Комісарів (РНК) СРСР від 14 вересня 1943 р. № 993. Постановою РНК СРСР від 7 жовтня 1943 р. № 1095 було затверджено Положення про Раду СРПЦ, яке формально передбачало здійснення нею нагляду за дотриманням органами влади законодавства про свободу віросповідання [1.-С.153].
Центральне керівництво Ради СРПЦ було зосереджено в Москві. У союзних республіках при місцевих урядах та обласних виконавчих комітетах діяли уповноважені Ради.
Основні завдання, що були поставлені перед Радою СРПЦ, полягали у здійсненні зв'язку між РНК СРСР і церковними організаціями з питань, що вимагають розгляду уряду, а також у контролі за правильним застосуванням законодавства про релігійні культи [2.-С.103].
Базою для створення цього органу став 4-й відділ ІІІ управління з боротьби з церковно- сектантською контрреволюцією Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР [3.-С.293], який очолював полковник, а з 1945 р. генерал-майор Г. Карпов. Він же й очолив новостворену Раду СРПЦ.
Уповноваженим Ради СРПЦ при РНК УРСР спочатку був П. Ходченко, а з 1952 р. його замінив Г. Корчовий [4.-С.307].
Особливості створення Ради СРПЦ визначали і якість кадрового складу її уповноважених. Оскільки працівники апарату Ради СРПЦ призначалися, як правило, із числа співробітників органів держбезпеки, це зумовлювало відповідну профільну спрямованість цього органу.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: СТАНОВИЩЕ УПОВНОВАЖЕНИХ РАДИ У СПРАВАХ РУСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ В АПАРАТАХ ОБЛВИКОНКОМІВ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 50-х рр. ХХ ст.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок