Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Політична криза в лавах російських есерів наприкінці Української національно-демократичної революції

Політична криза в лавах російських есерів наприкінці Української національно-демократичної революції

Назва:
Політична криза в лавах російських есерів наприкінці Української національно-демократичної революції
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,13 KB
Завантажень:
462
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
Політична криза в лавах російських есерів наприкінці Української національно-демократичної революції


У 1919-1920 рр. відбувається падіння політичного впливу російських есерів в Україні через відсутність чіткого плану дій, хитання між різними воюючими таборами, бажання якнайкраще пристосуватись до політичної ситуації.
Зростання загрози з боку денікінщини та іншої білої контрреволюції, створило певний вплив на позиції партії есерів. Наприкінці 1918р. – на початку 1919р. партія російських есерів почала розглядати питання про зміну своїх взаємовідносин із буржуазними партіями і визнавала неприпустимість збройної боротьби з радянською владою.
Це основне положення „нової” тактики партії дістало найбільш нового виразу в рішеннях дев‘ятої наради партії есерів, яка відбулася 18 – 20 червня 1919р. в Москві. В прийнятій значною більшістю голосів резолюції говорилося, що нарада „підтримує рішення зупинити збройну боротьбу проти більшовицької влади і замінити її звичайною політичною боротьбою”. Нарада дозволила, але вказувала, що неможливо злити свою боротьбу проти білої контрреволюції з боротьбою більшовицької влади [5, арк. 52].
Але праві есери Києва, Харкова, Катеринослава, Одеси не тільки ігнорували рішення ЦК, а навіть проводили свою власну лінію, підтримуючи денікінців. У зв’язку з цим, Всеукраїнський комітет есерів уже на початку вересня 1919р. прийняв спеціальне рішення про негайне виключення з партії лідерів київських есерів Є. Рябцева, П. Нєзлобіна, К.Загірного і М. Львова за підтримку денікінців, а київську міську організацію есерів, яка намагалася захистити своїх ватажків і не виконувала рішення Всеукраїнського комітету – розпустити й створити нову організацію, яка буде проводити загальнопартійну лінію ЦК і Всеукраїнського комітету партії есерів [4, арк. 45; 6, арк. 17, 34].
Уже 12 вересня 1919р. Всеукраїнський комітет партії есерів розіслав у всі місцеві комітети „циркулярний лист”, у якому в категоричній формі заборонялося вступати у Добровольчу армію або підтримувати її, а якщо член партії попав під примусову мобілізацію, то повинен проводити в армії свою революційно-партійну роботу. ЦК закликав усіх місцевих есерів підійматися на боротьбу з білою контрреволюцією, вступати до її лав Червоної Армії, співпрацювати з більшовиками, підтримувати радянську владу [6, арк. 15-16].
Політику підтримки радянської влади проводили організації російських есерів Херсона і Миколаєва. Вони виступали за встановлення федерації України і Росії з подальшим об’єднанням у єдине ціле обох держав [7, арк. 140, 147, 150]. Разом з тим. есери Катеринослава стояли на правих позиціях, не бажаючи йти на компроміс з більшовиками. Замість гасла радянської влади есери, як і раніше, висували гасло Установчих зборів [6, арк. 46, 47].
В цілому, захоплення денікінцями України прискорило процес розшарування серед есерів Києва, Харкова, Катеринослава, Одеси та інших міст на правих, які підтримували білогвардійців, та нових лівих, які, навпаки, закликали до рішучої боротьби з білою контрреволюцією всіх есерів, робітників та селян.
Багато есерів перейшли до рядів партії більшовиків. Згідно з даними проведеного у 1922р. Всеукраїнського перепису членів РКП(б), в Україні у лавах КП(б)У перебувало тоді 1480 осіб колишніх есерів [1, с. 44].
Наприкінці листопада – на початку грудня 1919 р. ЦК партії російських соціалістів – революціонерів надіслав інструкцію до всіх організацій партії, в якій говорилося, що „партія повинна зайняти різко ворожу позицію як по відношенню до дій А.Денікіна, так само і по відношенню до сепаратистсько-самостійницьких планів С.Петлюри” [2, с. 521]. „Українське самостійництво” есери визнавали „найменшим злом” у порівнянні з денікінщиною: „Там, де проти денікінщини прапор повстання підіймають українські націоналісти, тактика наша повинна висловлюватись формулою „Окремо йти, разом бити” [2, с. 534]. Тому есери не заважали Директорії боротися з білою владою, але й не допомагали.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Політична криза в лавах російських есерів наприкінці Української національно-демократичної революції

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок