Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Участь правобережного духовенства у польському національно-визвольному повстанні 1830-1831 рр. та антикатолицькі заходи російського уряду початку 30-х років XIX ст. 

Участь правобережного духовенства у польському національно-визвольному повстанні 1830-1831 рр. та антикатолицькі заходи російського уряду початку 30-х років XIX ст. 

Назва:
Участь правобережного духовенства у польському національно-визвольному повстанні 1830-1831 рр. та антикатолицькі заходи російського уряду початку 30-х років XIX ст. 
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,04 KB
Завантажень:
317
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
Участь правобережного духовенства у польському національно-визвольному повстанні 1830-1831 рр. та антикатолицькі заходи російського уряду початку 30-х років XIX ст. 


Найважливішою подією польського національно-визвольного руху 30-40-х рр. XIX ст. стало польське повстання 1830-1831 рр., яке почалося 17 листопада 1830 року у Варшаві і поступово охопило все Царство Польське, а потім перекинулося на Правобережну Україну, де знайшло підтримку місцевої польської шляхти. Не менш активну участь у повстанні взяла частина католицьких та уніатських ченців, священно- і церковнослужителів, не зважаючи на офіційну позицію ієрархів цих конфесій (папи римського Григорія XVI та греко-католицького митрополита Йосафата Булгака), які категорично засудили повстання, не бажаючи псувати відносини з царатом.[1] Винтер Э. Папство и царизм. – М., 1964. – С.324.[1]
Участь католицького і уніатського духовенства у польському національно-визвольному русі була обумовлена кількома причинами: бажанням відродити незалежність і могутність Речі Посполитої, тобто громадянським патріотизмом, який підсилювався родинними зв’язками багатьох священнослужителів із польською шляхтою, а також серйозними політичними ускладненнями для цих конфесій після включення Правобережної України до складу православної імперії.
За неповними офіційними даними, до повстання були так чи інакше причетні 64 католицьких, 31 – уніатських і 7 православних священиків, дияконів та ін. Причому 33 із них боролися у повстанських загонах із зброєю у руках (20 римо-католиків й 13 греко-католиків). Однак, збройна участь духовенства у повстанні загалом була незначною - священно- і церковнослужителі становили лише 2,5 % від загальної кількості повстанців.[2] Обушенкова Л.А. Статистика участников восстания на Правобережной Украине в 1831 году. // Совет славяноведения : материалы IV конференции историков-славистов. – Минск, 1959. – С.131-136. [2] Переважна ж їх більшість залишилася на місцях, щоб своїми проповідями підбурювати мирян проти російського уряду. Так, ченці Овруцького василіанського монастиря палкими антиурядовими проповідями допомогли керманичу місцевої повсталої шляхти В.Головинському інспірувати заворушення в Овруцькому повіті.[3] Подолия (истор. описание). – СПб., 1891. – С.236.[3]
У повстанні були задіяні католицькі костьоли та монастирі, які часто слугували притулком для повстанців і складом для зброї. Серед них, зокрема, значились Домбровицький піарський монастир у Ровенському повіті, домініканський і василіанський монастирі у місті Овручі, Почаївський монастир у Кам’янецькому повіті та інші. За офіційними даними, більш як півсотні правобережних монастирів так чи інакше брали участь у повстанні.[4] Крижанівський О.П., Плохій С.М. Історія церкви та релігійної думки в Україні. – К., 1994. – Кн.3. – С.223.[4]
Іншою була реакція на події 1830 – 1831 рр. правобережного православного духовенства. Чимало священиків цієї конфесії писали доноси на місцевих поміщиків, звинувачуючи їх в участі у повстанні. Так, священик Григорій Концевич із села Поповки доніс уманському городничому на кількох місцевих поміщиків і посесора, що вони брали участь у повстанні, приховували зброю під містечком Дашевом.[5]ЦДІАК України Ф.127, оп.383, спр.248, арк.4.[5] Варто зазначити, що православні благочинні не завжди надавали властям об’єктивну інформацію, користуючись нагодою для зведення рахунків із своїми недругами. Свідченням цього може бути справа священика Ігнатія Крубавича із містечка Валновки, який не лише написав несправедливий донос на шляхтича Гардецького, а й особисто ув’язнив його. За таке самоуправство з нього стягнули лише грошовий штраф у розмірі 10 крб. [6] ЦДІАК України Ф.127, оп.344, спр.12, арк.1-1зв.[6]
Це посилювало неприязнь, навіть викликало ворожість до православного духовенства з боку польської шляхти, яка принагідно мстилася донощикам. Безпосередня участь у повстанні частини чорного і білого католицького та уніатського духовенства ще глибше вбила клин між ним і основною масою українського селянства й православного духовенства.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Участь правобережного духовенства у польському національно-визвольному повстанні 1830-1831 рр. та антикатолицькі заходи російського уряду початку 30-х років XIX ст. 

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок