Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> СТАНОВИЩЕ СІЛЬСЬКОЇ ПОШТИ В УКРАЇНІ В 40-60-ті РОКИ ХІХ ст.

СТАНОВИЩЕ СІЛЬСЬКОЇ ПОШТИ В УКРАЇНІ В 40-60-ті РОКИ ХІХ ст.

Назва:
СТАНОВИЩЕ СІЛЬСЬКОЇ ПОШТИ В УКРАЇНІ В 40-60-ті РОКИ ХІХ ст.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,74 KB
Завантажень:
350
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
І. С. Міронова
СТАНОВИЩЕ СІЛЬСЬКОЇ ПОШТИ В УКРАЇНІ В 40-60-ті РОКИ ХІХ ст.
Протягом століть пошта була, по суті, єдиним засобом зв'язку між людьми. Поштовий зв'язок мав велике значення для суспільно-господарської діяльності держави, без нього не могло відбуватися управління різними сферами виробництва, військовими силами і транспортом. Але поштова служба використовувалася, головним чином, для державних потреб, в той час, як актуальним залишався зв'язок між приватними особами.
Питанням розвитку та діяльності поштового зв'язку в Україні присвятили свої праці В.Бізіна [1], В.Мухін, В.Мороз, П.Дюков та ін. [2]. У своїх працях вони виклали основні віхи виникнення, становлення й розвитку поштового зв'язку на території України. Проте питання розвитку сільських пошт першої половини ХІХ ст. були розглянуті недостатньо. Автор статті зробила спробу проаналізувати розвиток сільської пошти в Україні напередодні реформи 1861 р. та розглянути, яких перетворень і змін зазнав поштовий рух після проведення реформи земсьских установ.
До реформ 60-х років ХІХ ст. сільське населення Російської імперії, в тому числі й України, було майже без засобів поштових сполучень. Єдина спроба наблизити пошту до сільського населення була зроблена в 1840 р. шляхом організації "розсильної пошти по повітам" [3, с.5]. Суть її заключалася в тому, що поміщики, які проживали у повітах, посилали у поштові контори гінців, через яких відбувався обмін листами між поміщиками. Поштова контора приймала і зберігала листи, передаючи їх гінцям адресатів. Таким чином, була влаштована пошта "для полегшення поміщиків, які мешкали у повітах" [4]. Але у наступні роки практичного застосування вона не отримала.
Для пересилання казенної кореспонденції з 1837 р. діяла "земська пошта", яка була організована при земських судах. Вона відправлялася раз на тиждень через розсильних "для підтримки постійного термінового спілкування" земських судів з приставами їхніх станів і дільниць. З 1862 р. "земська пошта" діяла при повітових поліцейських управліннях. Цією "земською поштою" могло користуватися також і сільське населення для отримання термінових листів, які відправлялися по естафеті, а з появою телеграфа - і "телеграфних депеш". Нажаль, така пошта не могла повністю задовольняти потреби сільського населення у поштових відносинах, оскільки земські суди і поліцейські управління дивилися на приватну кореспонденцію як на нав'язливу справу, яка викликала лишні турботи при її доставці [3, с.5].
Головним приводом на користь передачі завідування поштовими станціями земствам було те, що земства у змозі вести ці справи економніше, завдяки централізації у своїх руках підводної повинності, яка відбувалася натурою селянами та якою користувалися для пересилання офіційної кореспонденції. У той же час земства могли економити свої витрати на утримання коней [5, с.684]. Практика підтверджувала ці розрахунки.
В 1862 р. Ізюмський земський суд звернувся до Харківського губернського правління з рапортом, в якому повідомив, що Ізюмська поштова контора відправила в Ізюмський суд приватну кореспонденцію і "телеграфні депеші", які він отримав по естафеті. Виходячи з того, що до обов'язків земської поліції не входила доставка особам приватної кореспонденції, суд просив губернське правління зробити розпорядження про припинення цих вимог поштової контори. З цього питання виникло листування між харківським губернатором, Поштовим Департаментом і міністром внутрішніх справ, яке тягнулося більше двох років. Міністр внутрішніх справ не давав певної відповіді до тих пір, поки з прийняттям Положення про земські установи питання не прийняло зовсім іншого характеру [3, с.5-6].
Не кращу характеристику такої пошти дала офіційна особа - поштмейстер Летичівської повітової поштової контори. За його повідомленням повістки, які відсилалися через поліцейські управління і станових приставів або зовсім не доходили, або доходили з таким запізненням, що за існуючими поштовими правилами листи належали зворотньому поверненню. Так, наприклад, одному селянину була відіслана 2 листопада 1869 р.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: СТАНОВИЩЕ СІЛЬСЬКОЇ ПОШТИ В УКРАЇНІ В 40-60-ті РОКИ ХІХ ст.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок