Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> ВЗАЄМИНИ ПРАВОСЛАВНИХ МІСІЙ ТА РЕЛІГІЙНИХ ДИСИДЕНТІВ ПІВДНЯ УКРАЇНИ КІНЦЯ ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ: РЕЄСТР ДОСЛІДНИЦЬКИХ ЗАВДАНЬ

ВЗАЄМИНИ ПРАВОСЛАВНИХ МІСІЙ ТА РЕЛІГІЙНИХ ДИСИДЕНТІВ ПІВДНЯ УКРАЇНИ КІНЦЯ ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ: РЕЄСТР ДОСЛІДНИЦЬКИХ ЗАВДАНЬ

Назва:
ВЗАЄМИНИ ПРАВОСЛАВНИХ МІСІЙ ТА РЕЛІГІЙНИХ ДИСИДЕНТІВ ПІВДНЯ УКРАЇНИ КІНЦЯ ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ: РЕЄСТР ДОСЛІДНИЦЬКИХ ЗАВДАНЬ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
12,56 KB
Завантажень:
473
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
УДК 94:273(477.6)"18/19"
С. В. Савченко
ВЗАЄМИНИ ПРАВОСЛАВНИХ МІСІЙ ТА РЕЛІГІЙНИХ ДИСИДЕНТІВ ПІВДНЯ УКРАЇНИ КІНЦЯ ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ:
РЕЄСТР ДОСЛІДНИЦЬКИХ ЗАВДАНЬ
Стаття присвячена взаєминам православних місіонерів Катеринославської єпархії з представниками опозиційних релігійних рухів кінця ХІХ - початку ХХ ст. Завданням є не фактографічний опис історії поширення опозиційних до православ'я груп, а вивчення культурних та богословських аспектів міжконфесійних контактів. Наукова потреба дослідження пов'язана з тим, що домінуюча в історіографії концепція "української реформації" пов'язана з європоцентристською візією культурно-релігійних процесів, яка розглядає реформаційний рух як загальноєвропейське явище. Такий погляд не враховує культурної та ментальної специфіки України, богословських особливостей православ'я, ґрунтуючись на апріорних, аксіоматичних положеннях. Відтак, він накидає на українські реалії неорганічні моделі.
Ключові слова: сектанти, Церква, місіонери, культурні та богословські взаємини, "реформаційний рух", стереотипи.
Релігійна проблематика загалом в українській історіографії не користувалася і не користується великим попитом. Причина досить проста, її відверто сформулював відомий учений поч. ХХ ст. Микола Сумцов: "дослідники не наважувались зануритися в надра схоластичних тлумачень догматів віри" [1, с.14]. Дійсно, компетентність в області релігієзнавства та богослов'я - рідкісна якість в середовищі істориків. Серед дослідників домінував секулярний підхід, який розглядав релігійні явища як прикриття економічних, політичних, соціальних, класових інтересів. Богослов'я іґнорувалося як інтелектуальний феномен цінний сам по собі. Такі тенденції властиві сучасній історіографії історії Церкви, релігійних течій, сект, етноконфесійних груп. В кращому разі зусиль та бажання авторів вистачає на опис соціально-економічних стосунків в окремих релігійних громадах (передусім меннонітських), державної політики щодо церкви та релігійних груп, фактографію поширення сектантських течій [2].
Наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. привертає увагу культурна ситуація, яка склалася на півдні України у зв'язку з поширенням різноманітних культів, які мали виразно опозиційний щодо панівного православ'я характер. Власне, інтерес викликає не стільки фактографія сектантських рухів, яка доволі відома завдяки працям дореволюційних та радянських дослідників (А. Дородніцина, І. Айвазова, А. Пругавіна, А. Рождєствєнского, П. Левітова, В. Бонч-Бруєвича, О. Клібанова та ін.), а богословський та культурний аспект взаємин православних місіонерів і сектантів.
Українські історики, що звертаються до проблеми міжконфесійних взаємин в південноукраїнських губерніях Російської імперії зламу ХІХ-ХХ ст., цікавляться переважно питаннями соціально-економічного побуту меннонітів та інших релігійних груп [3, с.4], а спроби пояснення активізації цих груп зводяться до стереотипної "радянської" фрази, що "в нових соціальних умовах офіційні церкви не могли задовольнити зростаючі духовні потреби своїх прихожан" [5, с.10]. Такий підхід неможливо не визнати теоретично безперспективним, а пояснення таким, що нічого по суті не пояснює. Наприклад, лишається незрозумілим, які ж інтелектуальні, богословські, духовні переваги мали штундизм чи шалопутство над православ'ям, що дозволило цим релігійним течіям більш адекватно вдовольняти "зростаючі духовні потреби" людей? І чи справді ці потреби "зросли"? Чи справді історія людства - це невпинний "духовний" прогрес, а не навпаки? І чи має право історик вносити до свого наукового інструментарію оціночні поняття "духовний", "недуховний", зважаючи на те, що поняття "дух" апелює до непідвладних науковцеві реалій?
Принаймні, аналіз богословських дебатів штундистів з православними місіонерами дає підстави засумніватися в перевагах штундистського богослов'я. Штундистські лідери демонстрували доволі слабке знайомство з будь-якою літературою, окрім Біблії, яку тлумачили в специфічний спосіб. Загалом, однією з передумов появи квазіпротестантських сект на півдні України, на нашу думку, є поширенням початкової освіти на селі і створення прошарку напівписемної сільської інтелігенції.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: ВЗАЄМИНИ ПРАВОСЛАВНИХ МІСІЙ ТА РЕЛІГІЙНИХ ДИСИДЕНТІВ ПІВДНЯ УКРАЇНИ КІНЦЯ ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ: РЕЄСТР ДОСЛІДНИЦЬКИХ ЗАВДАНЬ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок