Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> ПОЛІТИЧНА ІСТОРІЯ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО ДОБИ ПРАВЛІННЯ ВИТАУТАСА В ДОСЛІДЖЕННЯХ О.І. БАРБАШЕВА

ПОЛІТИЧНА ІСТОРІЯ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО ДОБИ ПРАВЛІННЯ ВИТАУТАСА В ДОСЛІДЖЕННЯХ О.І. БАРБАШЕВА

Назва:
ПОЛІТИЧНА ІСТОРІЯ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО ДОБИ ПРАВЛІННЯ ВИТАУТАСА В ДОСЛІДЖЕННЯХ О.І. БАРБАШЕВА
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
16,21 KB
Завантажень:
39
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 
В.О. Василенко
ПОЛІТИЧНА ІСТОРІЯ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО ДОБИ ПРАВЛІННЯ ВИТАУТАСА В ДОСЛІДЖЕННЯХ О.І. БАРБАШЕВА
Кінець ХІХ і початок ХХ ст. являють собою важливий етап у розвитку російської, точніше, "руської", східнослов'янської литуаністики. Якщо праці з історії Великого князівства Литовського (далі - ВКЛ), або "Західної Русі", 1860-х років (І. Бєляєва, М. Кояловича, П. Кукольника, П. Щебальського) носили переважно полемічний, пропагандистський, а не суто критичний, науковий характер, то в 80-х роках ХІХ ст. ситуація суттєво змінюється. Безперечно, вирішальний вплив на це справив "Очерк истории Великого княжества Литовского до половины ХУ столетия" В. Антоновича (1878), доведений, щоправда, лише до 1377 р.
Приблизно з тієї хронологічної межі, на якій зупинився Антонович, розпочав своє дослідження історії ВКЛ Олександр Іполитович Барбашев (1858-?). Його ім'я відоме переважно завдяки двом монографіям [1; 2], що являють певну цілісність і присвячені добі великого князя Витаутаса (Вітовта). Це яскравий приклад "історика однієї праці"; окрім неї, ним опубліковані лише дві невеличкі розвідки з джерел і бібліографії історії Литви [3; 4]. Небагато відомо і про його життя: він закінчив історико-філологічний факультет Санкт- Петербурзького університету, в 1886 р. отримав ступінь магістра російської історії за свою першу монографію, роботою над якою спочатку керував К. Бестужев-Рюмін [1.-С.УІ]; у подальшому викладав у середніх навчальних закладах російської столиці.
Виглядає не випадковим звернення Барбашева саме до зазначеного сюжету. Адже на той час польська історіографія вже мала певні здобутки в дослідженні цього періоду (праці А. Прохаски, Ст. Смольки, К. Стадницького). Тодішня ж російська литуаністика, якщо послуговуватися тойнбіанською термінологією "Виклику-і-Відповіді", великою мірою являла собою реакцію на "тенденційні" польські твори, своєю чергою, не менш тенденційну. Такий намір відверто був задекларований і Барбашевим [1.-С.У].
Історія Литви, що передувала виступу Витаутаса на авансцену, висвітлена істориком досить побіжно. Особливо це стосується першої частини його праці, що викликало досить різкі зауваження з боку рецензентів [5.-С.149]. Очевидно, це не в останню чергу змусило автора дати на початку своєї другої монографії огляд згаданої доби в історії ВКЛ.
Що стосується поглядів вченого на фактори і процес утворення Литовської держави, то насамперед впадає у вічі повна залежність від відповідної концепції В. Антоновича. Власне, це є справедливим не тільки стосовно Барбашева; цей вплив помітний, тією чи іншою мірою, в більшості тогочасних праць з литуаністики. Так само, як і Антонович, автор наголошує на тривалій відсутності власне політичного зв'язку між дрібними литовськими волостями і наявності лише релігійної і мовної єдності [2.-С.2; пор.: 6.-С.16-17, 19; 7.-С.6-
9, 15]. Приймає він і точку зору щодо відсутності міст у Литві до середини ХІІІ ст., хоча на той час вона вже зазнала критики з боку М. Дашкевича [2.-С.2, 113; 6.-С.17-18; 7.-С.7-9;
-С.8-10].
Типовим тоді було й уявлення про вельми сильний руський вплив на Литву ще задовго до ХІІІ ст., в першу чергу шляхом колонізації з Полоцької, Смоленської і Новгородської земель [2.-С.5, 113-114; пор.: 9.-С.12-14, 238, 349, 353].
Що ж до власне державотворчих процесів у Литві, то їхній початок О. Барбашев, знов- таки йдучи за авторитетом Антоновича, пов'язує насамперед із зовнішнім фактором, а саме із загрозою з боку Лівонського і Тевтонського лицарських орденів. Походи на Литву руських і польських князів, згідно з цим поглядом, носили якісно відмінний характер, не загрожуючи власне існуванню литовців як окремого народу, а тому й не мали подібних далекосяжних наслідків у внутрішньому житті Литви [6.-С.46-47; 7.-С.15; 2.-С.10]. Грабіжницькі походи литовців на сусідні області роздрібненої на той час Русі поступово починають переслідувати іншу мету - територіальні надбання. Саме це спричиняє посилення окремих князів, у першу чергу Міндауґаса (Міндовґа). Характеристика доби правління останнього Барбашевим містить мало оригінального.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 



Реферат на тему: ПОЛІТИЧНА ІСТОРІЯ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО ДОБИ ПРАВЛІННЯ ВИТАУТАСА В ДОСЛІДЖЕННЯХ О.І. БАРБАШЕВА

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок