Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Українці і білоруська проблема на Підляшші

Українці і білоруська проблема на Підляшші

Назва:
Українці і білоруська проблема на Підляшші
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
24,86 KB
Завантажень:
85
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 
Реферат на тему:
Українці і білоруська проблема на Підляшші


Міфи і факти
За обставин катастрофічного стану білоруськості в Білорусі, коли навіть на селі втрачено живомовне середовище, а населення масово зрікається рідної мови, що підтвердив недавній сумнозвісний референдум, місцеві патріоти ставлять за приклад „білоруську оазу" на Білосточчині (Польща). Та парадокс ситуації полягає в тому, що ця уявна оаза білоруськості охоплює, крім власне білоруських етнічних теренів, передусім і головно - українські - Північне Підляшшя, де протягом кількох останніх десятиріч влада намагалася з українців зробити білорусів.
Коли говоримо про украінське Підляшшя (у XIX ст. польські автори вживали окреслення „Podlasie Ruskie", його українське населення звали „Rus podlaska"), маємо на думці територію довкруг ких населених пунктів, як Володава, Кодень, Тереспіль, Біла Підляська - на південь (Бугу, а також Дорогичин, Мельник, Сім'ятичі, Гайнівка, Більськ, Нарва - на північ від цієї річки.
Уведення території сучасного Підляшшя на політичну сцену руської (староукраїнської) державності в'яжеться безпосередньо з особою великого князя Київського Володимира, який у 983 році відбув збройний похід над Буг і Нарву, щоб убезпечити руське пограниччя від сусіднього балтійського племені ятвягів. Тоді також посилилося тут осадництво з Волині. Центром нової осадницько-адміністративної одиниці, яка виникла над середнім Бугом і Нарвою, стало Берестя, що існувало вже на початку XI століття. Згодом постали підляські городи Дорогичин, Мельник, Більськ, Бранськ, Сураж (Сараж).
До середини XIV століття Берестейська земля належала до Київської, а пізніше до Галицько-Волинської Русі. Тоді також усталилося вживання щодо цієї території означення Русь. Тож у другій половині XIV століття, коли належала вона вже до Великого князівства Литовського, князі Кейстут і Ягайло, підписуючи мирний договір з хрестоносцями, землі довкола Берестя, Дорогичина, Більська, Бранська й Суража називали „Руською країною", на відміну од заселеного білорусами „краю Гродна".
Приблизно до половини XV століття українське й білоруське населення на території сучасного Білостоцького воєвідства не мало спільної етнічної межі. Щойно на зламі XV і XVI століть, мірою того, як українська людність з-над Бугу пересувалася на північ, а білоруська з-під Гродна - на захід і південь, почала формуватися етнічна межа між цими народами. У XVI столітгі українці, які з околиць Більська переселилися під Заблудів і далі на північ та захід, зіткнулися з білорусами, що колонізували околиці Заблудова й терени на північ від нього. Українське населення досягнуло тоді навіть Тикотина й Ганязя, але швидко змішалося з численнішим тут польським і білоруським населенням. Однак ще в XIX столітті багато мовознавців - польських, російських і українських вважали говірки околиць Заблудова не білоруськими, а українськими, перехідними до білоруських. Наві ть у двадцятих роках нашого століття, коли святкувалися 350-ті роковини друкарства в Україні, зав'язалася дискусія, чи першими друками па українських землях вважати друки львівські, а чи заблудівські. Прихильники другого варіанту покликалися власне на це межове положення Заблудова.
У першій половині XVII столітгя над річкою Наровкою зустрілося українське населення, яке з околиць Більська колонізувало Біловезьку й Більську пущі, з білорусами, що пересувалися зі сходу. Мовознавець М.Саєвич, родом із села Наровка, в праці про білоруські говірки на південь від Нарви пише: „Говірки околиць Наровки й Біловєжі є найдалі на південь висунені білоруські говірки Білостоцького воєвідства. Межа поміж білоруськими і українськими говірками туї досить гостра й пролягає поміж місцевостями Капітанщина, Ахрими, Бернадський Мост, Скупава й Теремиськи, в яких виступає ще характерне для білоруської мови акання, дзекання, і місцевостями Криниця, Кривець, Васьки, Борисувка, Новосади, Липини й Орішково, які лежать уже на території окаючих говірок"'. Обидві названі говірки відокремлює найчастіше кількакілометрова смуга пущі, що очевидно не сприяло формуванню говірок з перехідними прикметами.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 



Реферат на тему: Українці і білоруська проблема на Підляшші

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок