Загрузка...
Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> реферат безкоштовно: ІНТЕЛІГЕНЦІЯ РЕГІОНУ ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ В 70-80-ті рр. XX ст.: ГЕНЕЗА ОПОЗИЦІЙНОСТІ

Загрузка...

ІНТЕЛІГЕНЦІЯ РЕГІОНУ ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ В 70-80-ті рр. XX ст.: ГЕНЕЗА ОПОЗИЦІЙНОСТІ / сторінка 6

Назва:
ІНТЕЛІГЕНЦІЯ РЕГІОНУ ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ В 70-80-ті рр. XX ст.: ГЕНЕЗА ОПОЗИЦІЙНОСТІ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
21,47 KB
Завантажень:
32
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0
Загрузка...
Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 
Водночас вона довела, що найбільшою проблемою у сфері людських прав тут є порушення прав національних і що ці порушення є невід'ємною рисою існуючої в країні системи влади й управління.
У цілому українська історіографія володіє достатнім матеріалом, який ілюструє тяглість боротьби представників інтелігенції за державність та різноманіття форм і методів опозиційності упродовж різних періодів бездержавного статусу України у XX ст.
Унікальний випадок консолідації зусиль інтелігенції та робітників у боротьбі проти тоталітарної влади продемонструвала Польща. "Солідарність" являла собою альянс соціальних груп у польському громадянському суспільстві, організований проти держави.
Незважаючи на те, що робітники становили значно численнішу частину цього союзу, кількість високоосвічених осіб, що займалися розумовою працею, істотно перевищувала їхню кількість в складі керівництва руху. І навіть якщо такі робітники, як Лех Валенса і Збігнев Буяк, були присутні у керівництві, вони залежали від таких консультантів з представників інтелігенції, як Адам Мічнік, Яцек Куронь, Тадеуш Мазовецький й Броніслав Геремек [6, р.40]. Звичайно, це був рух робітників, заснований на досвіді робітничого класу в Гданьску, Щецині, Сілезії й інших промислових центрах, але на нього також впливали дисиденти з інтелігенції, які висували ідею про боротьбу громадянського суспільства проти держави, а також більш широкі прошарки інтелігенції, які проголошували ідею про залучення представників інтелектуальної праці в політичну сферу.
У Заяві спілки польських письменників Варшави від 9 вересня 1980 р. зазначалося з цього приводу: "Спілка польських письменників висловлює визнання, вдячність і подив польським робітникам, а зокрема робітникам Узбережжя, представленими Міжзаводським и страйковими комітетами в Гданську і Щеціні за те, що вони вчинили для спільного добра.
Ми боролися і будемо боротися за піднесення рівня і властиве розуміння культури в польському суспільному житті., за її вільний розвиток, відповідний до потреб суспільства; за безперешкодний перебіг інформації, а також поглядів і оцінок; за підбір компетентних, здатних до управління і чесних людей на посади організаторів і координаторів культурного життя країни; за відновлення присутності у публічному житті. тих творів і тих письменників, які були з нього виключені., якнайшвидшого подолання катастрофічного стану виробницва книжок, що викликає їх хронічний брак на ринку" [23, с.114-116].
Усвідомлюючи важливість основи, що складалась із представників робітничого класу, люди, які займалися розумовою працею, завжди намагалися будувати плани, які не суперечили б егалітарним поглядам робітників. Наприклад, формулювання проекту самоврядування обґрунтовувалася не тільки економічною необхідністю або ефективністю, як це відбулося б при одноособовому рішенні інженерів, але також і демократичними аспектами. У цьому сенсі самоврядування як демократичний ідеал звужувався до рівня підприємства, у той час, як інтелігенція підняла його до національного рівня.
Як зазначає дослідник Майкл Кеннеді, сама по собі інтелігенція не мала суспільний вплив на здійснення інституційних перетворень, до яких вона прагнула, вона не могла покінчити з номенклатурою. У цьому сенсі інтелігенція при здійсненні соціального оновлення залежала від робітників [6, р.41].
Польська влада по-різному ставилися до інтелігенції та робітників у період воєнного стану. Влада більш жорстко поводилася за опозиційну політичну діяльність з робітниками, ніж з інтелігенцією. При арештах члени з лав інтелігенції, як правило, утримувалися окремо від робітників, і їм надавалися кращі умови. Опозиційні види діяльності робітників були також більш строго обмежені. На страйки на підприємствах реагували більш жорстко, ніж на виступи акторів і письменників. Міністр культури навіть сказав, що хоч така діяльність і не підтримується, але й особливих старань уживати не буде для того, аби піддавати гонінням підпільну пресу [6, р.56].
Аналізуючи прояви опозиційного потенціалу інтелігенції в Болгарії, українська дослідниця М.
Загрузка...

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 
Реферат на тему: ІНТЕЛІГЕНЦІЯ РЕГІОНУ ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ В 70-80-ті рр. XX ст.: ГЕНЕЗА ОПОЗИЦІЙНОСТІ

BR.com.ua © 1999-2018 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок