Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Позиція сеймикуючої шляхти Волинського воєводства до проблем релігій у Речі Посполитій другої половини XVII століття

Позиція сеймикуючої шляхти Волинського воєводства до проблем релігій у Речі Посполитій другої половини XVII століття

Назва:
Позиція сеймикуючої шляхти Волинського воєводства до проблем релігій у Речі Посполитій другої половини XVII століття
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,08 KB
Завантажень:
363
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
Позиція сеймикуючої шляхти Волинського воєводства до проблем релігій у Речі Посполитій другої половини XVII століття


У парламентаристській практиці Речі Посполитої, рішення, що стосувалися суспільно-політичного життя в цілому, у тому числі й релігійної ситуації, ухвалювалися на сеймах, однак, у першу чергу будь-які пропозиції апробовувались у воєводських органах місцевого управління – шляхетських сеймиках [12].
У Польсько-Литовській державі, починаючи із середини XVII ст., релігійне питання було досить актуальним і “національна приналежність” часто сприймалась крізь призму віросповідання. У цей час на Волині співіснували християни, які поділялися на православних, католиків, уніатів і протестантів (аріани, антитринітарії, соцініани). По-друге, тут була велика кількість єврейського населення, що сповідувало іудаїзм. На окремих територіях Волині ще з XVI ст. заселились також татари, як правило, представники ісламу. Із середини 60-х рр. XVII ст. конфесійна приналежність була важливим критерієм в офіційній політиці Речі Посполитої щодо стягнення податків, накладення мит і різних оплат, надання і витребування приміщень, а також надання пільг і звільнення маєтків від різних повинностей.
Історіографією фрагментарно досліджувалася запропонована тематика, тому метою даної розвідки є проаналізувати відомі архівні і опубліковані матеріали, праці вітчизняних і польських науковців та показати позицію волинських сеймикуючих до проблем релігії і віровизнання протягом 1648–1696 рр.
Після смерті Владислава IV Вази у травні 1648 р. питання мирного співіснування уніатів і православних (dyzunitуw) набуло загострення. На коронаційному сеймі Яна Казимира волинським воєводою Адамом Олександром Сангушком королю було запропоновано вирішити непорозуміння і закріпити рішення у “Pacta Conventa” [19, 196]. Але питання залишилось нерозв’язаним [18, 120]. На політичну арену вийшло козацтво на чолі із Богданом Хмельницьким, і однією із його претензій до Речі Посполитої стало питання статусу православної віри. Гетьман, щоб заручитися підтримкою з боку шляхетських осередків, висилає посольства і обмінюється листами із шляхтою східних воєводств Речі Посполитої, у тому числі і Волинського, оскільки тут православ’я відігравало значну роль [16, 115]. Так, перед грудневим сеймом 1650 р. гетьман звернувся із листом, у якому пропонував волинянам підтримати православне віровизнання [6; 10, 196; 12, 246]. Виходячи із інструкції на цей сейм, волинська шляхта не відгукнулась на пропозиції козацтва. Натомість, у інструкції на надзвичайний сейм 1652 р. волиняни вмістили декілька вимог, якими вони, за посередництвом сеймика, намагалися захистити права православних та підтвердити права Православної Церкви і віри. Вони просили короля про захист овруцької архімандрії, львівського владицтва і тороканських маєтностей, що входили до Жидичинської архімандрії, і, крім того, вимагали повернення усіх церков і святинь у Любліні [7, 396-398].
Вимоги поступок у визнанні православної релігії були задекларовані і в інструкції на сейм 1659 р., у якій волинська шляхта клопотала про залишення Луцького єпископства за Гедеоном Святополком Четвертинським, оскільки була переконана, що це владицтво повинно знаходитися у руках православного. На сеймі 1661 р. волинська шляхта ще раз підкреслила, що після смерті київського митрополита Діонісія Балабана Луцька православна єпархія повинна залишитися у Четвертинського. Крім того, волинська шляхта наполягала на підтвердженні усталеного порядку обрання єпископів. Поряд із цим, у цій же інструкції вміщена вимога лояльності до уніатів.
Внаслідок Андрусівського договору між Річчю Посполитою і Московською державою від 30 січня 1667 р., у польській політичній думці було звернуто більшу увагу на утиск православного віровизнання. Якщо попередні сеймові конституції гарантували свободу грецької релігії і відносну толерантність стосовно неї, то подальші рішення все більше і більше направлені на підтримку унії [11, 477].

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Позиція сеймикуючої шляхти Волинського воєводства до проблем релігій у Речі Посполитій другої половини XVII століття

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок