Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> ГАЙДАМАЧЧИНА

ГАЙДАМАЧЧИНА

Назва:
ГАЙДАМАЧЧИНА
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,02 KB
Завантажень:
89
Оцінка:
 
поточна оцінка 0.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Багато селян обирали останній шлях. Ватаги незадоволених під

ім'ям гайдамаків почали нападати на панські маєтки, грабувати й

палити їх. В цих ватагах бувало чимало шукачів пригод, волоцюг,

навіть розбишак. Вони не займали бідних і користалися пошаною

та симпатіями селян, які вважали їх за своїх месників.

Селяни складали про їхні подвиги легенди і пісні. Багато пов-

станців було на Гуцульщині, в Карпатських горах, де їм легко було

ховатися в поріччях Прута, Черемоша. Там називали їх оприш-

ками. Один з їхніх ватажків, Олекса Довбуш, став національним

героєм. На Поділлі гайдамацьких повстанців називали левенця-

ми, дейнеками. Вони ховалися в часи небезпеки за Дністром,

у Молдавії: Гайдамаки Брацлавщини та Київщини були тісніше по-

в'язані з Південною Україною та Запоріжжям, де завжди знаходили

притулок та військовий вишкіл, а також коней, зброю, продукти.

Завдяки запорожцям гайдамаччина стає постійною, зорганізованою

війною проти шляхти, — характеризував ці рухи В. Антонович.

Гетьманські козаки рідко брали участь в цих розрухах, але всебічно

допомагали гайдамакам: давали їм харчі, коней, переховували їх

у себе.

Для польського уряду боротьба з гайдамаками була дуже тяжка:

з одного боку — їх широко підтримували селяни, а з другого —

армія Польщі мала всього лише 17-20 тисяч вояків. Тому боротьбу в

основному вели «надворні міліції» магнатів — приватні озброєні за-

гони, що їх формували магнати з-поміж своїх селян, при чому очо-

лювали їх звичайно польські шляхтичі. Деякі магнати мали до 3-5

тисяч міліції.

Перше значних розмірів гайдамацьке заворушення почалося

в 1734 році, коли російська армія з гетьманськими полками прий-

шла до Польщі, щоб допомогти синові короля Августа П зайняти

польський престіл. Бачачи гетьманські полки, селяни вирішили, що

вони прийшли на допомогу їм у боротьбі проти польської шляхти.

Повстанський рух охопив Брацлавщину, Поділля, частину Волині

і дійшов до Львова. На чолі його став сотник Верлан, ще був началь- ником міліції князя Любомирського. Верлан ширив серед народу

сфальшовані грамоти цариці Анни, яка, нібито, обіцяючи свою допо-

могу, радила нападати на поляків і навіть заявляла, що прийме

Правобережжя у своє підданство. Селяни почали писатися в козаки,

заводити козацький устрій, полки з сотнями. Боротьба з повстанцями

була тяжка і тривала до 1738 року, коли рештки гайдамацьких за-

гонів знищили поляки, а сам Верлан подався до Молдавії.

Не зважаючи на поразку та страшні кари, гайдамацький рух не

затихав, а вибухав у різних місцях з більшою або меншою силою.

Гайдамаки не давали шляхті господарювати в маєтках і зміцнювати

кріпацький тягар.

Із значніших гайдамацьких рухів треба згадати рух 1750-го року,

коли повстання охопило широкий район Брацлавщини, східнього

Поділля і Київщини. Тоді здобуто, крім численних панських мастків,

Умань, Вінницю, Летичів, Хвастів. Але, не зважаючи на те, що гай-

дамаки не зустрічали сильного спротиву, вони не створили тривкої

організації, бо були поділені на окремі загони, які діяли незалежно

один від одного. Через рік повстання стало слабшати, і селяни по-

вернулися до мирного життя.

Найбільший рух охопив Правобережжя в 1760-их роках. При-

чини його були складні: до економічних та соціяльних приєдналися

національні та релігійні. З одного боку викликало рух закінчення

пільгових років на Київщині, де колонізаційний процес почався

пізніше, ніж в інших місцях Правобережної України. З другого боку

впливала політика уніятського митрополита Володковича і особливо

його помічників; вони вели боротьбу з православними, всіма засо-

бами намагаючись ширити унію. Перед її наступом чимало селян,

щоб врятуватися, вдавали з себе уніятів.

Становище православної Церкви було дуже тяжке. Збереглося

лише 20 парафій, які підлягали єпископам Переяславським, що пе-

ребували за кордоном Польщі. З 1753 року ігуменом Мотронинсько-

го манастиря, на Київщині, призначено Мелхиседека Значко-Явор-

ського, який мав завідувати також православними єпархіями Ки-

ївщини. Він почав організувати спротив унійній акції Київського

митрополита. Мотронинський манастир та сусідні — Жаботинський,

Мошногірський, Медведівський та Лебединський, стали тверди-

нями православ'я.

Так у 1760-их роках почалася завзята боротьба православних

з уніятами. Уніятів підтримав польський уряд; військо допомагало

УНІятам постягати православних на унію, але православні не прий-

мали уніатського духовенства. Мелхиседек їздив до Петербургу, після чого російський уряд наказав своєму послові в Варшаві запро-

тестувати, але та інтервенція наслідків не мала. Почали ширитися

чутки, що цариця Катерина обіцяла допомогу православним. В та-

ких умовах вибухло 1768 року повстання, відоме під назвою «Ко-

ліївщина». Приводом до цього стала поява російського війська

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: ГАЙДАМАЧЧИНА

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок