Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Українською реферат: Українські землі у ХІХ столітті

Українські землі у ХІХ столітті / сторінка 12

Назва:
Українські землі у ХІХ столітті
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
79,02 KB
Завантажень:
1615
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.6

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25 
яке на деякий час стало осередком намісництва. До цього намісництва

входили 11 повітів, розташованих на території трьох північних, най-

багатших й найкультурніших полків (Стародубського – цілком і ча-

стин Ніженського та Чернігівського). На території Новгород-Сівер-

ського намісництва опинилися дві гетьманські столиці: Батурин

і Глухів з їхніми історичними традиціями та впливовою старшиною.

Новгород-Сіверський став значним культурним осередком Укра-

їни: адміністраційні установи притягали багато урядовців, які творили свої шляхетські організації, засновано тут кафедру нової єпархії, головну народну школу, духовну семінарію, тут гуртувалися

культурні сили, видатні громадські діячі, письменники, серед яких

виникає .думка про заснування університету. Велике значення мали

інші осередки намісництва: Київ з його Академією, Чернігів із Коле-

ҐІюмом."

1784 року російський уряд скасував козацький устрій України.

Замість 10 козацьких полків зорганізовано 10 карабінерних, по 6

ескадронів у кожному. З них складався окремий корпус – «Малоро-

сійська кіннота». Але реформа ця не була доведена до кінця, і ка-

рабінерні полки зберегли рештки територіяльної організації, а голов-

не–в них була українська старшина. У російській армії карабінерні

полки являли собою майже автономну організацію.

Карабінерні полки в Україні зберігали багато рис старої україн-

ської козацької організації. Рядовий склад здебільшого становили

козаки старого полку, командний склад – здебільшого колишня пол-

кова та сотенна старшина.

У Стародубському полку першим командиром був полковник ї.

Максимович, унук мазепинця. Його змінив у 1789 році полковник М.

Миклашевський, правнук мазепинця."

Сама реформа – перетворення козацьких полків на реґулярні –

викликала велике незадоволення старшинської маси та рядового ко-

зацтва, особливо, коли року 1788 полки поділено: Стародубський,

Чернігівський, Ніженський, Київський та Глухівський залишено як

«важкокінні», а Переяславський, Лубенський та інші стали «легко-

кінними»

Незадоволення в Україні заміною карабінерними полками ко-

зацьких було так велике, що під час війни з Туреччиною постала

думка про поновлення козацьких полків. Року 1788 В. Капігіст подав

Катерині II проект, що мав назву: «Положение, на каком может бьіть

набрано й содержано войско охочих козаков». Це було б, на думку В.

Капніста, окреме, фактично не зв'язане з російською армією козаць-

ке військо з добровільців з командою, що складалася б із старшин-

українців, обраних козаками.

Проте, не зважаючи на тяжкі зовнішні умови – бо тількищо поча-

лася знову війна з Туреччиною – О. Безбородько, переконаний про-

тивник гетьманату, висловився з цього приводу негатиано: окреміш-

ність українського війська та виборність уважав він за речі небез-

печні. У той же час Г. Потьомкін, намісник Південної України, вва-

жав цей проект дуже корисним і радив взяти за зразок Донське вій-

сько. Катерина II також прихильно поставилася до проекту, споді-

ваючись, що до козацького війська можуть приєднатися втікачі до

Правобережної України. Але реалізація плану була перенесена на

Південну Україну, і в січні 1790 року Потьомкіна проголошено «Ве-

ликим Гетьманом козацьких Катеринославських та Чорноморських

військ». Це було не те, чого хотіли Капніст та його однодумці."

Ліквідація українських установ та полків робила величезний

переворот у соціальних відносинах України. Десятки урядовців і

старшин, що мали впливові посади, звільнено. Більша частина з них

дістали значні пости в нових уже, російських, установах і змінили

українські ранґи на російські, відповідно до «Табели о рангах» Петра

1. Полковники стали бригадирами. Дехто із старшин зробив при цьо-

му велику кар'єру вже в Росії або в російських установах України.

Полковник Київський Олександр Безбородько, син видатного гене-

рального писаря, зробив надзвичайну кар'єру: він став секретарем Ка-

терини II, а за Павла – найяснішим князем та канцлером Російської

імперії. О. Безбородька характеризував історик права, Б. Нольде,

такими словами: «одна з найблискучіших постатей, що їх створила

імперська бюрократія від часів Петра 1 до доби Миколи П включно».

Сучасник Безбородька, П. Завадовський, що почав кар'єру секрета-

рем Малоросійської Колегії, закінчив її з титулом графа, як міні-

стер освіти. До високих постів дійшли інші сучасники: В. Кочубей,

з титулом князя, був віцеканцлером, Д. Трощинський – міністром

уділів та юстиції і т. д.

Багато представників української старшини посіли видатні пости

в Україні–в російських установах: 1. Гудович з 1798 року був губернатором Малоросійської губернії; А. Милорадович з 1781 року – пра-

вителем Чернігівського намісництва; П. Коропчевський року 1797 дій-

шов до посади віцегубернатора Малоросійської губернії: М. Микла

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25 
Реферат на тему: Українські землі у ХІХ столітті

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок