Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> реферат безкоштовно: Українські землі у ХІХ столітті

Українські землі у ХІХ столітті / сторінка 20

Назва:
Українські землі у ХІХ столітті
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
79,02 KB
Завантажень:
1615
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.6

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25 
цями та поляками. У Львові засновано року 1848 Головну Руську

Раду, свого роду тимчасовий національний уряд, який мав з'ясувати

австрійському урядові політичні та національні прагнення україн-

ців. Як пресовий орган Ради стала виходити «Зоря Галицька».

Головна Руська Рада проголосила єдність всього українського

народу. Українські посли в австрійському парляменті поставили

вимогу виділити українські землі, що перебували в межах австрій-

ської держави, в окремий коронний край під управлінням намісни-

ка і приєднати до Галичини Буковину та Закарпаття. Це гостро су-

перечило бажанням поляків, які домагалися перетворити Галичину

на польську провінцію. У боротьбі з поляками Головна Руська Рада

зорганізувала власні збройні сили – Народну ґвардію. Але австрій-

ський уряд не виконав головної вимоги українців: не поділив Гали-

чину на дві частини – польську та українську.

Того ж 1848 року в червні у Львові скликано Собор руських

(себто українських) вчених, який накреслив широку програму орга-

нізації української науки. Він домагався повного відокремлення

українського народу від польського та російського і створення єди-

ної української наукової мови, єдиної граматики та правопису.

Австрійський уряд дав дозвіл на заснування у Львівському універ-

ситеті катедри української мови та літератури.

З цих широких плянів зреалізовано дуже мало. Року 1849 ав-

стрійський уряд, з допомогою російських військ, придушив пов-

стання, скасував конституцію і поновив абсолютистський лад. Однак,

внаслідок скасування кріпацтва, в Галичині з'явилося 375.000 віль-

них селянських господарств. Викуп дідичам за землю платила дер-

жава, а селяни повертали їй викупні гроші протягом 50-ти років.'"

Року 1849 розв'язано Державний Сойм і Головну Руську Раду.

Поляки, під проводом намісника гр. Голуховського, фактично заб-

рали всю адміністрацію в Галичині до своїх рук. Серед українців

почалося розчарування. Вони опинилися між двома впливами:

австрійці хотіли накинути їм латинську абетку, а з другого боку

ширилася російська пропаганда за єдність галицьких українців із

росіянами. Значна частина старшої віком галицької інтелігенції по-

чала схилятися до «панрусизму», вносячи цим ослаблення серед

українських патріотів. Так зародилася москвофільство, основу для

якого давало переконання в силі Росії та бажанні її об'єднати всі

слов'янські народи.

Року 1861 проголошено в Австрії нову конституцію, яка дала

Галичині автономію з власним сеймом. 1861 року на цей сойм укра-

їнці вислали 49 послів із загальної кількости 150. З роками це спів-

відношення ще погіршало: року 1877 було українських послів 14,

а 1883-го – тільки II. Причиною цього були нові виборчі правила,

за якими перевагу дістали великі землевласники, себто поляки, а

українці були переважно селяни. Ще гірше становище було у віден-

ському парляменті. Поволі вся місцева адміністрація, суд, само-

управління опинилися в польських руках. Урядовою мовою стала,

замість німецької, польська. Львівський університет був спольоні-

зований; школи перейшли під керівництво Польської Крайової

Шкільної Ради. Лише невелика кількість середніх та фахових шкіл

залишилася українськими."*

Провід в економічному житті належав польській шляхті. Знесен-

ня панщини не підірвало її могутність. Занепадали дрібні земле-

власники,, але зростали польські лятифундії. 1820 року в Галичині

було 8.500 великих маєтків із 683-ма моргами землі пересічно в кож-

ному. 1859 року було 4.500 маєтків, але з наділом пересічно в 1.185

моргів. Року 1880 було 2.086 великих маєтків, але пересічно маєток

мав 2.400 моргів. Одночасно погіршувалося становище селян. 1820

року, до ліквідації панщини, селянин мав пересічно 15 моргів, року

1859 – 9,5, року 1880 – 5,5, а року 1900 – 4,5 морга. Селяни приму-

шені були шукати заробітків переважно у дідичів, і потрапляли

знову в залежність від них.'"

Міста набули польського характеру, і державна та крайова до-

помога підтримувала розвиток польської культури та науки.

Придушення російським військом польського повстання 1863

року загострило відносини між поляками та українцями. Провід

у культурному та національному житті українців належав інтелі-

генції духовного походження, головним чином священикам-уніятам.

які купчилися біля «Святого Юра» у Львові, де була резиденція

митрополита. Осередком духовної інтелігенції, її проводом і про-

тектором був митрополит, і всю національну справу ця духовна

верства брала, як обрядово-церковну, вбачаючи в церковній органі-

зації єдину оборону проти польського наступу. Головна увага духо -

венства була присвячена боротьбі проти латинізації церковного

обряду, але, шукаючи зразків у Православній Церкві, воно підпа-

дало під російський вплив. Ця консервативна інтелігенція стави-

лася до української мови як до мови неписьменного селянства, ойе-

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25 
Реферат на тему: Українські землі у ХІХ столітті

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок