Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Скачати реферат безкоштовно: Українські землі у ХІХ столітті

Українські землі у ХІХ столітті / сторінка 22

Назва:
Українські землі у ХІХ столітті
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
79,02 KB
Завантажень:
1615
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.6

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25 
тя ані засад економічної та соціяльної науки, – писав 1. Франко, –

і український народ, живучи в конституційній державі, був переко-

наний, що «цісар. . . може все зробити, і що від його волі все зале-

жить». Серед народу байдужість до парляментської політики дій-

шла до того, що 1879 року галицькі українці провели до сойму

тільки двох кандидатів!

На початку 1880-их років у Галичині почалося пожвавлення.

У 1880 році народовці заснували часопис «Діло», присвячений га-

лицьким справам. Редактором його був В. Барвінський, видатний гро-

мадський діяч. Саме тоді в Галичині зростав вплив М. Дратоманова,

який закликав народ до активної праці, до освіти. Під його впливом

були видатні діячі – 1. Франко та М. Павлик. На народніх вічах

обговорювано проблеми політичного та суспільно-економічного жит-

тя. Року 1885 народовці створили політичне товариство «Народня

Рада», яке ставило завданням продовжувати справу Головної Русь-

кої Ради 1848 року й добиватися поділу Галичини на польську та

українську частину.'"

Наприкінці 1880-их років під впливом Драгоманова постала

Українська Радикальна Партія, в якій провідне місце зайняли 1.

Франко та М. Павлик. За свою мету партія ставила оборону інтере-

сів селян. На гроші, зібрані на Наддніпрянщині, вона видавала дві

газети: «Народ» і «Хлібороб». Партія провела своїх кандидатів до

сойму і до парляменту. В загальнополітичних справах вона стояла

за незалежність України.

Під впливом наддніпрянців – В. Антоновича, О. Кониського –

провідники народовців О. Барвінський та інші, підтримані митро-

политом Сильвестром Сембратовичем, спробували дійти до згоди

з польськими політичними колами, які очолював намісник Гали-

чини, граф К. Бадені. Головною метою цієї групи було відмежува-

тися від москвофілів і спертися на австрійські урядові кола, спільно

з поляками. Українці сподівалися добитися від уряду дозволу на

заснування української гімназії (третьої, бо дві вже мали), україн-

ських катедр в учительській семінарії та університеті, допомоги для

культурних установ тощо. Народовці сподівалися «нової ери» для

українців, але спроба ця викликала загострення між українськими

угрупуваннями: москвофіли і радикали виступили з рішучою опо-

зицією, і широкі українські кола не підтримали народовців. Навпа-

ки, їх спроба внести заспокоєння викликала ворожнечу. Підтриму-

вали цю політику тільки О. Барвінський, А. Вахнянин та небагато

інших діячів. Незабаром і гр. Бадені перейшов до ворогів українців.

Єдиним реальним досягненням «нової ери» був дозвіл мати катедру

української історії у Львівському університеті. Катедру цю зайняв

1894 року учень проф. В. Антоновича, М. Грушевський, який дійсно

поклав початок «нової ери».

У 1890-их роках зайшли в Галичині значні зміни. На поверхню

життя почали виходити нові інтелектуальні та наукові сили. 1899

року праве крило Радикальної партії об'єдналося з народовцями, і

вони створили нову – Національно-Демократичну Партію, яка пе-

ребрала провід у політичному житті народу. В своїй програмі ця

партія поставила домагання, щоб «цілий український народ з'єднав-

ся в одноцільний національний організм». На чолі її став Ю. Роман-

чук, а пізніше – К. Левицький, обидва посли до австрійського пар-

ляменту. З того часу провід у боротьбі за здобування політичних

прав знаходився переважно в руках цієї партії. Року 1899 ліве кри-

ло Національно-Демократичної Партії створило нову – Українську

Соціял-Демократичну Партію, на чолі якої став М. Ганкевич. На

з'їзді Соціял-Демократичної Партії в Брні як мету цієї партії прого-

лошено створення «вільної Української Держави, Української Рес-

публіки».

Це прагнення – створити незалежну державу свідомість потре-

би її – головне досягнення українського народу в XIX ст. Ще 1895

року заяву про самостійність українського народу, як мету полі-

тичних домагань, склала на своєму з'їзді у Львові Українська Ра-

дикальна Партія. На межі двох століть, у 1900 році, на двох проти-

лежних кінцях України, українська молодь маніфестувала своє

прагнення до незалежности України: в Харкові і в Полтаві М. Міх-

новський на таємних сходинах молоді виголосив на цю тему рефе-

рат, і молодь з ентузіязмом вітала гасло незалежної України. Того ж

року у Львові, на публічному вічі, після доповіді Д. Донцова, укра-

їнське студентство прийняло резолюцію, в якій стверджено, що

його ідеалом є створення самостійної Української Держави. Цю ре-

золюцію підтримали газета «Діло» і 1, Франко на сторінках «Літе-

іатурно-Наукового Вістника».'"

б) Буковина. Року 1774 Австрія, щоб заокруглити свої во-

лодіння на сході й забезпечити сполучення Галичини з Семигоро-

дом, прилучила до себе північну частину Молдавського Господар-

ства, з містами: Чернівцями, Серетом і Сучавою. Австрія мотиву-

вала це тим, що ця територія належала колись до Галицького кня-

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25 
Реферат на тему: Українські землі у ХІХ столітті

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок