Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Безкоштовно реферат скачати: Українські землі у ХІХ столітті

Українські землі у ХІХ столітті / сторінка 23

Назва:
Українські землі у ХІХ столітті
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
79,02 KB
Завантажень:
1615
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.6

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25 
зівства і тільки в XIV ст. опинилась під владою молдавських гос-

подарів, Молдавський господар протестував проти австрійської оку-

пації, але його зверхник, турецький султан, дав згоду. Ця країна

стала знову називатися «Буковиною», як було в XIV ст. Деякий час

Буковина управлялася військовою владою, але 1786 року її приєд-

нано до Галичини, і так перебувала вона до 1849 року, коли її ві-

докремлено як осібну провінцію.'"

На Буковині, під час переходу її під владу Австрії, було 69"/о

українців, 26°/п румунів і 5"/о інших національностей: жидів, вірме-

нів, греків, угорців, німців, поляків.

З перших же часів австрійської влади почалася інтенсивна імі-

грація до Буковини румунів із Молдавії та Семигороду. Ця імігра-

ція, а також фальшиві інформації румунів австрійському урядові

сприяли тому, що в австрійців склалось уявлення, ніби Буковина

взагалі е румунською країною, і в школах цього краю почали впро-

ваджувати румунську мову.

Австрійський уряд перевів низку важливих реформ, щоб виве-

сти Буковину з того занедбаного стану, в якому вона перебувала.

1781 року кріпацтво замінено панщиною за договором селян із па-

нами. Року 1783 було засноване німецьку та румунську школи.

У переконанні, що людність Буковини румунська, Австрія призна-

чала на адміністративні посади румунів, які румунізували Буко-

вину.'"

Приєднання Буковини до Галичини в 1786 році мало негативні

. наслідки. Польська шляхта Галичини не допускала селян до освіти

і ширила польонізацію та латинізацію. Року 1808 у Чернівцях зас-

новано першу гімназію з латинською викладовою мовою. У почат-

кових школах викладали румунською або польською мовами, але

не українською. Виходом із цього положення було заснування при-

ватних українських шкіл, в яких викладали дяки. Такі школи на-

зивали «дахівками», але, звичайно, було їх замало. Домагання впро-

вадити українську мову в шкільному навчанні підтримувала Львів-

ська греко-католицька консисторія, з митрополитом Михайлом Ле-

вицьким на чолі, але позитивна урядова відповідь не змінила спра-

ви тому, що Крайова Шкільна Рада вирішила, що українські, діти

повинні вчитися польської мови.

Ліберальний режим цісаря Йосифа II за його наступників змі-

нився реакцією. Особливо загострилась реакція після Віденського

конгресу 1814 року. Хоч особисте кріпацтво було скасоване, селяни

залишилися в економічній залежності від поміщиків і зобов'язані

були відробляти панщину. Становище селян на Буковині було дуже

тяжке; гніт збільшувало ще те. що селяни були українці, а пани –

переважно румуни.

Перша половина XIX ст. позначилася рядом селянських завору-

шень. у яких перд вела Гуцульщина. Гуцули, головним зайняттям

яких було скотарство, жили завжди відмінним від іншої людности

життям. Напровесні вони виганяли свою худобу на полонини, на

гірські пасовища, і вимоги землевласників, щоб гуцули відбували

панщину, викликали обурення. Спочатку вони зверталися до судів,

але здебільшого програвали справи. Тоді почалися повстання, які

в 1840-их роках очолив заможний селянин Лук'ян Кобилиця.

Року 1848 повстання в країнах, підкорених Австрією – Італії.

Чехії, Угорщині, Галичині – відбилися й на Буковині. Буковин-

ські посли були у Львові, в Головній Руській Раді. Року 1848, на

підставі конституції, обрано послів від Буковини до парляменту

у Відні; серед них бур і Л. Кобилиця, який виступав за політичну

автономію Буковини та передачу землі селянам. У парляменті всі

ці посли стали в гостру опозицію до румунів.*"

1848 року, після розв'язання парляменту, Кобилиця знову підняв

повстання, яке охопило всю Буковину. Буковинські повстанці мали

зв'язки з повстанцями під проводом Кошута на Угорщині. Повстан-

ня мало соціяльний характер – селян проти поміщиків, і національ-

ний – українців проти австрійців та румунів. Кобилиця поставив

своєю ціллю створити автономну Гуцульщину, яка підлягала б

тільки цісареві. 1849 року повстання було придушене урядовими

військами. Л. Кобилиця став героєм свого народу, а після смерти на

його честь складали легенди та пісні.'"

Боротьба за автономію закінчилася 1861 року, коли Буковину

визнано «коронним краєм» Австрії, з титулом воєвідства, з подвій-

ними адміністраційними органами: перший орган – центральний

уряд; його репрезентував призначений австрійським урядом крайо-

вий президент, якому підлягали старости та начальники повітів

другий орган – автономна управа, що складалася з Крайового Сой-

му – парляменту, на чолі якого стояв маршал, найвища особа міс-

цевої самоуправи, та Крайового Відділу – виконавчого органу, якпі

призначав місцевих урядовців. Фактично автономні інституції пе-

ребували в руках румунів та німців, а українці довгий час не моглг

добитися навіть визнання української мови за урядову.

Виділення Буковини як окремого краю відбилося на її націо-

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25 
Реферат на тему: Українські землі у ХІХ столітті

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок