Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Гетьман Юрій Хмельницький та його наступники у турецьких планах завоювання Центрально-Східної Європи (1676 - 1699 рр.)

Гетьман Юрій Хмельницький та його наступники у турецьких планах завоювання Центрально-Східної Європи (1676 - 1699 рр.)

Назва:
Гетьман Юрій Хмельницький та його наступники у турецьких планах завоювання Центрально-Східної Європи (1676 - 1699 рр.)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
19,73 KB
Завантажень:
81
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
У двох війнах з Польщею (1667-1672, 1673-1676) та однією з Московською державою і Лівобережною Гетьманщиною (1676-1681) турецький султан Мехмед IV здобув право поширення своєї протекції на Правобережну Україну. Слід відзначити, що одним з головних ідеологічних принципів зовнішньої політики мусульманських володарів від часу заснування імперії було положення - "те, що меч ісламу здобув від гяурів, вже ніколи не може бути добровільно віддане" [1]. Саме тому Висока Порта протягом останньої чверті XVII робила все можливе для того, щоб не віддати землі правобережної частини Війська Запорозького під владу польського чи московського монархів.

Турецький уряд, виходячи з багатовікової практики підкорення завойованих територій, використав щодо Правобережної України два різних підходи у політичних засадах, які утверджували владу султана. У першому випадку Порта намагалась зберегти інститути української державності у вигляді Війська Запорозького на землях Київщини і Брацлавщини ("від Дніпра до Случі"), але з умовою визнання її протекторату. Другий різновид османської політики щодо підкорення правобережних земель опирався на введення прямого султанського управління, яке було впроваджене на Поділлі після Бучацького договору 1672 року.

Кам`янецький еялет, який був утворений відразу після Бучача і охоплював територію колишніх Подільського, Могилівського і частково Брацлавського й Уманського полків козацької України проіснував під султанською владою до 1699 р. Очолював новостворену турецьку провінцію бейлербей, який призначався із Стамбулу (у 1672-1675, 1677-1680 рр. на цій посаді перебував Халіл-паша, 1675-1677 - Ібрагім-паша, 1680-1682 - Ахмед-паша, 1682-1684 - Абдурахман-паша, 1684 -Махмуд, 1685-1686 - Мустафа, 1686-1688 - Гусейн-паша, 1688-1689 - Ахмед, 1689-1699 - Кахраман Мустафа). Еялет поділявся на чотири адміністративні одиниці (санджаки), яким в свою чергу, підпорядковувалися менші округи (нахії). Спочатку було утворено кам`янецький, барський і язловецький, а трохи згодом - меджибіжський санджаки. У кожному з них нараховувалось від 3 до 8 нахій. Згідно з традиційною османською процедурою, започаткованою ще в XVI ст., першим етапом організації завойованої території став перепис місцевого населення. На подільських землях він був проведений турецькими чиновниками у середині 70-х рр. Вирішення економічних питань стало другим етапом "подільської" політики турків. Українські землі розподілялися між султанськими володіннями, маєтностями санджакбеїв і представниками військово-службової еліти (зіяметами і тіамарами). Трохи згодом підраховувались очікувані прибутки, які разом з привілейними листами на земельні наділи вносились до спеціальних щоденників (дефтерів). На початку 80-х рр. процес утвердження турецької адміністрації на Поділлі в основному завершився. Але в наступні роки (1683-1699) влада бейлербея, головним чином, обмежувалась невеликим районом навколо Кам`янця-Подільського, який блокували польські війська та підрозділи українських козаків. Про відносно мирне існування османської адміністрації на Поділлі, як відзначав польський імторик Д.Колодзейчик, можна говорити лише у період з 1676 по 1683 рр [2].

Зовсім інша ситуація склалася на землях Київщини і Брацлавщини, які традиційно означувалися у тогочасних вітчизняних, польських і турецьких документах як "Україна" [3]. 9 вересня 1676 р. гетьман правобережного Війська Запорозького П. Дорошенко склав присягу на вірність московському цареві стольнику Г. Косачову. Через десять днів Дорошенко разом з 2000 козаками прибув до табору І. Самойловича і боярина Г. Ромодановського, де віддав лівобережному гетьману дві булави та інші клейноди прислані колись до нього султаном [4]. Звістка про "зраду" Дорошенка, дійшовши до Стамбулу, викликала у турецьких колах велике обурення. Один із турецьких літописців писав, що "цей пройдисвіт, що леліяв у своєму серці безстидність і зраду, віддався у підданство москалям, і віддав в їх руки Чигирин, столицю козацької землі" [5]. Але султан не думав зрікатися своїх претензій на Правобережну Україну, міжнародно-політичний статус якої мав визначатися Журавницьким договором 1676 р.[*] між Туреччиною і Польщею. Ще влітку 1676 р. Мехмед IV звільнив з в`язниці Ю.Хмельницького, а після офіційного зречення П.Дорошенка, проголосив його гетьманом і почав готуватися до походу на Україну, щоб утвердити там владу новопроголошеного володаря.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Гетьман Юрій Хмельницький та його наступники у турецьких планах завоювання Центрально-Східної Європи (1676 - 1699 рр.)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок