Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Сповідна книга Старокодацької запорозької хрестової наміснії 1766 року як джерело до вивчення історії поселень вольностей військових

Сповідна книга Старокодацької запорозької хрестової наміснії 1766 року як джерело до вивчення історії поселень вольностей військових

Назва:
Сповідна книга Старокодацької запорозької хрестової наміснії 1766 року як джерело до вивчення історії поселень вольностей військових
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
16,31 KB
Завантажень:
26
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Крім того, метричні та сповідні книги є важливим джерелом для дослідження історичної антропонімії, а особливо, генеалогії, оскільки містять у собі найповнішу концентрацію особових назв. В них ці особові назв представлено найбільш всебічно і рельєфно. Серед сповідних книг ЦДІАК України у фонді 127 - Київська духовна консисторія - зберігається одна книга Старокодацької запорозької хрестової наміснії за 1766 р. [1]. З одного боку такий факт є одночасно і закономірним, і випадковим. Закономірним тому, що запорозькі церкви у певних питаннях, зокрема, таких як призначення священиків, будівництво і ремонт храмів, внутрішня організація релігійної життя парафії залежали не лише від Війська Запорозького, але й від київського митрополита і Київської духовної консисторії, через що в діяльності цієї духовної установи відкладалися справи з багатьох питань церковного житі Запорожжя. Випадковим - тому, що згідно з існуючим у ті часи порядком, після ліквідації у 1775 р. Січі і включення території Вольностей Військових нової адміністративно-територіальної одиниці всі справи, що відклалися діяльності Київської консисторії і стосувалися Запорожжя, було передано новостворені установи Новоросії, а з часом вони опинилися Катеринославській духовній консисторії. Саме тому В.Біднову вдалося віднайти в архіві цієї установи і в 1908 р. опублікувати низку справ, які було сформовано в діяльності Київської консисторії, що стосуються церков на Запорожжі [2]. Випадково ще й тому, що через недбалість консисторські) чиновників, частина запорозьких документів залишилася у Києві, серед них і згадана нами сповідна книга.

Сповідні книги, або як їх ще називали - сповідні розписи, відомості, І Запорожжі й реєстри - це документи церковного обліку населення, що велися при кожній парафіяльній церкві для запису в них за встановленою формою парафіян, які були у сповіді та прийняли причастя. Введено їх було в Росії 1697 р., підтверджено 1718 р. для контролю надходження зборів до казни розкольників та осіб, Що не сповідувалися; у 1722 році цей захід поширено на все населення[3].Саме з цього часу з`явилися такі книги й у церквах Гетьманської України, про що свідчить наявність розписів у фонді 12 Київська духовна консисторія, оп. 1015. Указом Сенату від 16 квітня 17 року [4] наказувалося парафіяльним священикам „сочинить прихожанам своим всякого чина мужеска и женска пола, от престарелых и средовечных, сущего младенца, именные по чинам и домам, верные, с показаним комуждо лет от рождения их, росписи, и на тех росписях, кто из оных прихожан во дни святые четыредесятницы* исповедывались и святых тайн приобщались" [5]. До указу додано форму, згідно з якою належало складати розписи, і саме такою є форма сповідної книги Старокодацької наміснії 1766 року.

Коли такі книги з явилися в запорозьких церквах, сказати важко через брак відповідних джерел. Очевидно, що крім сповідних розписів в церквах складалися також метричні книги для запису народжень (хрещень), шлюбів та смертей парафіян. Можна припустити також, що і в самій Січовій церкві велися метричні книги про смерть козаків. Так, у 1770 році в Кіш з-під Очакова було надіслано реєстр запорожців, вбитих під час боїв для вписування у списки і відправлення по них панахиди [6]. Можливо, що в Січовій церкві складалися книги осіб, що прийняли православ`я, тобто похрещених.

Згідно з указом від 16 квітня 1737 року до сповідних книг вписувалися лише особи, що постійно проживали в поселенні й належали до відповідних парафій. Особи, що тимчасово перебували на території парафії, сповідавшись і причастившись, одержували від священика посвідчення для вписання у сповідні відомості за постійним місцем проживання. Часом складання розписів був Великий піст. Писали у двох примірниках: один - залишався у церкві, другий - надсилався у відповідне духовне правління (протопопію чи наміснію), де зосереджувалися розписи всіх підпорядкованих парафій і на підставі їхніх даних складалася зведена у числах відомість (екстракт), тобто узагальнені дані на підставі конкретного матеріалу. Зібрані матеріали брошурувалися у книгу і відсилалися в консисторію до 1 жовтня поточного року.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Сповідна книга Старокодацької запорозької хрестової наміснії 1766 року як джерело до вивчення історії поселень вольностей військових

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок