Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Внесок Одеського Товариства історії та старожитностей у становлення археографії на півдні України

Внесок Одеського Товариства історії та старожитностей у становлення археографії на півдні України

Назва:
Внесок Одеського Товариства історії та старожитностей у становлення археографії на півдні України
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
44,70 KB
Завантажень:
81
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
Вважаємо, що становлення археографії на Півдні України відбулось у період з кінця 20-х і до середини 50-х рр. ХІХ ст., який складався з двох фаз. Перша – десятиліття перед появою Товариства – час спорадичної діяльності окремих археографів (М.Н.Мурзакевич, архієпископ Гавриїл, А.О.Скаль-ковський та ін.). Історичні джерела вони публікували у періодичній пресі та своїх творах. З виникненням Товариства (1839) археографія у його діяльності посіла помітне місце і набула систематичності. [2]

В даній статті хотілося б конкретизувати і ,навіть, деталізувати той доробок, який Товариство залишило у початковий період свого існування. Під початковим періодом розуміємо перші п’ятнадцять років його діяльності. За цей час було видано три томи «Записок», побачили світ кілька окремих видань. Завершення періоду пов’язується з деяким занепадом і призупиненням діяльності Товариства у середині 50-х рр.: між 93-м засіданням (29 січня 1854 р.) та 94-м (14 червня 1856 р.) минуло майже два з половиною роки. На це вплинула як смерть віце-президента О.Ф.Негрі, так і події Кримської війни. Пожвавлення, і, отже, новий етап у житті Товариства, були пов’язані з обранням членом (жовтень 1856р.), а згодом і новим віце-президентом (травень 1857 р.) попечителя Одеської учбової округи видатного вченого М.І.Пирогова. [3, С.16-17]

Члени-засновники Товариства – попечитель Одеської учбової округи Д.М.Княжевич (президент), колишній дипломат богослов О.С.Стурдза (віце-президент), викладач Рішельєвського ліцея М.Н.Мурзакевич (секретар), начальник канцелярії генерал-губернатора А.Я.Фабр, чиновник, поміщик і агроном М.М.Кир’яков – з самого початку намагались здійснювати широку програму у залученні до його складу як найбільшого числа дослідників Південної України, які б розробляли різні напрямки історичної науки. У Статуті, прийнятому 1839 р., було зазначено, що Товариство засновується “для розповсюдження історичних і археологічних відомостей про Південну Росію, переважно про Новоросійський край і Бессарабію”. Там само було визначено шість основних завдань, які воно зобов’язувалось виконувати. Друге з них мало суто археографічне спрямування: “Зайнятись пошуком, розбором та поясненням документів і актів, що стосуються історії зазначеного краю”. В одному з наступних розділів Статуту було вказано на механізм за яким члени Товариства передбачали збирати історичні джерела: “Для досягнення своєї мети, всіма можливими засобами, Товариство передбачає послуги кожному, хто має на руках якийсь пам’ятник або документ, що стосується предмету його занять, прохаючи доставити його для дослідження, визначення або пояснення і якомога повного описання. Виконання цього Товариство покладає на одного або кількох членів з числа запропонованих президентом. Доставлений пам’ятник або документ, після описання, повертатиметься його власникові, а опис, якщо на це заслуговує, друкується для загального відому” . [4, С.1,12]

На початку 1840 р. на двох засіданнях – урочистому (4 лютого) та звичайному (14 березня) – президент Д.М.Княжевич висунув 13 пропозицій щодо діяльності Товариства як на найближчу, так і на віддалену перспективу. У п’ятьох з них йшлося про: збирання документальних джерел на слов’янських, тюркських, романських та ін. мовах; відбір, переклад та видання з супровідними примітками і коментарями витягів з наративних джерел періоду античності і середньовіччя, насамперед тих, що торкались Південної України і Молдови (Новоросії і Бессарабії); збирання усних (легенди, казки, пісні тощо), лінгвістичних (назви населених пунктів, топоніми, гідроніми та ін.), поведінкових джерел (звичаї, свята, звички тощо). З цими пропозиціями Товариство погодилось, і на останньому із згаданих засідань було вирішено звернутись до всіх дійсних членів та кореспондентів зі спеціальним циркуляром (адже Д.М.Княжевич був попечителем Одеської учбової округи), в якому була викладена програма дій на майбутнє. Причому особливі прохання були направлені до керівництва Чорноморського флоту (М.І.Лазарев), Бессарабської області (П.І.Федоров) та єпархіального начальства .

Програма, яку запропонував Д.М.Княжевич, значно розширила первинні плани членів-засновників. Її появу слід пов’язувати перш за все з тим, що завдяки новоросійському і бессарабському генерал-губернаторові М.С.Воронцову покровителем Товариства став великий князь Олександр Миколайович, а імператор виділив на допомогу науковцям значні кошти (п’ять тисяч крб. асигнаціями). Як зазначили пізніше самі члени Товариства, з початком 1840 р. у його житті розпочалась нова доба. [5]

Отже, вже протягом першого року існування Товариства у його програмних документах було визначено такий напрямок діяльності як археографія, який передбачав збирання, опис та публікацію історичних джерел.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 



Реферат на тему: Внесок Одеського Товариства історії та старожитностей у становлення археографії на півдні України

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок