Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> реферат безкоштовно: Схема історії України Антона Синявського

Схема історії України Антона Синявського / сторінка 6

Назва:
Схема історії України Антона Синявського
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
28,99 KB
Завантажень:
152
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 
Таку ж думку висловив і один з чільних українських істориків XX ст. професор О. П. Оглоблин. В листі до Ніни Антонівни Синявської з Лудлова до Нью-Йорку 15 січня 1976 року він написав: "Це знаменитий твір, і дуже шкода, що він загубився в тому галицькому журналі. Адже ж А[нтон] С[тепанович], по суті, дав там (вперше) таку концепцію історії України, яку щойно повторив М. С. Грушевський у своїх відомих творах. Публікація (нова) цієї статті (чи то у збірнику, чи в якомусь науковому журналі, приміром в "Українському історику") була б справжньою сенсацією... Тепер я розумію, чому сам А[нтін] С[тепанович], працюючи у виданнях Грушевського 1920-х років не розкрив свого псевда" [16]. Хоча твір А. С. Синявського не синтетичний курс, а всього рецензія, все ж він дає підстави зробити висновки про стиль і напрямок історичного мислення вченого. Можна сказати, що це була програмна заява Синявського в якій він проголосив власне наукове credo щодо національної історії. Насам-перед, це прагнення остаточно виокремити українську історичну науку з ро-сійської і зробити її самодостатньою. Вчений вперше запропонував охопити всю історію українського народу, в усі часи його життя, на всіх територіях проживання. А відтак обґрунтував його історичне право на власне самови-значення і державне буття. Синявському притаманне прагнення до ідеалу науковості, до формування позитивного образу історичної науки. Його схему характеризує чітка періодизація, наповненість фактами і аргументоване об-ґрунтування кожного періоду. Провідною ідеєю є твердження про народ, як основного рушія і носія історії. Народ, який крізь віки прагне до ідеалів справедливості (віче, козацтво, громади), а держава, придушуючи ці устремління, виступає відтак негативним началом в історії. А тепер поглянемо на концептуальні новації А. Синявського на тлі іс-торіографічної ситуації початку 90-х рр. Згадуючи праці попередників, він зазначає, що одні з них безнадійно застаріли, як малоросійські історії Д. Бантиша-Каменського та М. Маркевича – через вузькість джерельної бази і вірнопідданську ідеологію. Інші, як праці Антоновича, Куліша, Костомарова, Качали охоплюють лише регіональну історію, або проблеми минулого.

З цим важко не погодитись. Ще донедавна ми безапеляційно писали про українську історіографію стосовно історичних праць кінця ХVIII – 60-х рр. XIX ст. Проте, загальнонаціональною українською історією вона напевно ще не була, а являлась по-перше регіональною історією, а по-друге складовою частиною загальноросійської. Так вважали і самі історики. Відомо, що ще Андріан Чепа (джерелознавець і збирач старожитностей) плекав надії на створення єдиної, повної історії Малоросії, але все ще як "славнозвісної гілки загальноросійської історії" [17]. Не лише твори Бантиша і Маркевича (Малоросія), але й дослідження Максимовича, Куліша (Наддніпрянщина), Скальковського (Новоросія), Кос-томарова (Гетьманщина), Яворницького (Запорожжя) значною мірою зали-шалися регіональною історією. Тому й не мали загальнонаціональної схеми, а відтак власної концепції і періодизації. Окрім того, через царську цензуру відверто українські елементи в них свідомо затемнювалися хоча й писалися ці праці "от водворения славян" і були наповнені уривками з історичних сю-жетів різних регіонів України. Проте вони так і залишилися сюжетами, не з`єднаними в єдине концептуальне ціле. Звідси і горезвісні теорії "отпадения" та "воссоединения".

У другій половині XIX ст. історична наука в Україні ще продовжувала накопичувати знання, джерела, дослідження. Лише формувалася періодизація української історії, зароджувалися, її концептуальні начала, ішов пошук власної методики і методології адекватній саме історії України. Здійснити цю грандіозну працю одна людина була неспроможна. Цю роль взяли на себе гурток "Киевской старины" та школа істориків-документалістів В. Б. Антоновича, серед учнів якого був і А. Синявський. Школа Антоновича відкрила колосальний масив джерел з історії України і здійснила порайонне дослідження минулого українських територій склавши з цієї мозаїки єдине ціле: Багалій – Слобожанщини, Грушевський – Київщини, Синявський – Древлянськоі землі, Довнар-Запольський – кривичі та дреговичі і т.д. В. Антонович, як засновник і лідер школи, був і генератором її провідних наукових ідей. Саме від нього взяли основні концептуальні наукові мотиви і Синявський, і Грушевський, саме він міг організувати працю учнів так, що успіх школи був водночас індивідуальним успіхом кожного вченого. Проте, як писав М. Драгоманов, хоча Антонович і був "найбільшою величиною в українській історичній науці, але коло зібраного ним матеріалу треба було ще багато заходу, щоб він став історією, тобто викладом, освітленим ідеєю" [18, с. 268]. На межі позитивізму і сцієнтизму прикінцевих років XIX ст. учні Антоновича пішли далі вчителя, створивши і оригінальну українську історіософію (інтелектуально поєднавши здобутки історії, філософії та ідеології), і модерну схему історії України.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 



Реферат на тему: Схема історії України Антона Синявського

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок