Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Козаки-некрасівці на Дунаї. Кінець XVIII - перша третина XIX ст. 

Козаки-некрасівці на Дунаї. Кінець XVIII - перша третина XIX ст. 

Назва:
Козаки-некрасівці на Дунаї. Кінець XVIII - перша третина XIX ст. 
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,04 KB
Завантажень:
242
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
Козаки-некрасівці на Дунаї. Кінець XVIII - перша третина XIX ст. 


Некрасівські козаки - одна з найцікавіших груп донського козацтва, складна історія якої привертає увагу дослідників завдяки своїй військово-соціальній і конфесійній своєрід-ності. Внаслідок цього (політична та релігійна опозиція Російському уряду і офіційній церкві) нащадки "верхових" донців потрапили на Ку-бань, а потім через складні міграції, які мали місце протягом XVIII - XX ст., некрасівські спільноти з'явилися у багатьох місцевостях Причорномор'я (Добруджа, Мала Азія, Анато-лія, Кавказ тощо). Замкнені громади некрасі-вського козацтва, незважаючи на різноманіт-не оточення (турки, українці, болгари, молда-вани, румуни, грузини та інші народи) зберіга-ли яскраво виражену самобутність (російську мову, багато південно-російських компонентів традиційно-побутової культури і старообряд-ницьку релігію як основу свого світогляду та суспільного устрою).
Генетичні витоки цієї етноконфесійної групи донського козацтва слід шукати у подіях козаць-ко-селянського повстання 1707-1709 рр., яке очо-лював отаман К.Ф. Булавін. Після його загибелі (1708 р.) частина козаків під керівництвом одно-го з соратників К. Булавіна - отамана Єсаулівсь-кої станиці (?) Гната Федоровича Некрасова (1660-1737(?)) втекла з Дону на Кубань. Саме там на території, яка знаходилась під владою Туреч-чини, ці козаки створили оригінальну "козацьку республіку". Козацтво того часу, яке сучасні російські дослідники відносять до Кубанського козацтва першої формації, складалось з власне некрасівців (тобто втікачів з Дону 1708-1709 рр.), а також із уже існуючих на Кубані козаків-старо-обрядців, які сюди потрапили в 1667-1672 рр., 1688 р. під керівництвом Л. Манацького, а також у 1691 р. Крім того, до складу цих козаків пост-ійно залучалися нові втікачі з Дону та інших ра-йонів Росії.
Саме в цей період, до загибелі Г. Некрасова, на Кубані сформувалися специфічні назви цієї групи козаків - ендонім (некрасівці) і екзонім (зовнішні назви: Кара-Ігнат ("чорні ігнати", но-гайці так прозвали їх за чорні кафтани) і Ігнат-козаки (турки - на честь їхнього отамана; доречі, частина некрасівців у Малій Азії в XIX ст. від турків отримали ще одну близьку назву - "Ін'ат-козаки" - "вперті козаки"). Цікаво те, що всі ці назви містять у собі згадку про першого отамана (тобто є антропонімами). Можливо, що значну роль у формуванні назви групи зіграв кодекс зви-чайного права - "ЗаветьІ Игната", навколо яко-го і відбувалися процеси внутрішньогрупової консолідації, а також сепарації від загального ма-сиву росіян і козаків (не кажучи вже про функцію міжетнічної диференціації).
Загалом, історія некрасівських козаків може бути розподілена на такі етапи:
1) 1708-1740 рр. - формування некрасівського козацтва на Кубані;
2) 1740-1770 рр. - переселення більшості з не-красівців до пониззя Дунаю;
3) 1770-1815 рр. - життя на Дунаї, активна інтеграція з ще однією групою росіян-старооб-рядців (липованами); бійки з задунайцями за ду-найські лови; соціально-політична диференціація серед некрасівців, внаслідок якої частина з них потрапила до Малої Азії, а інша - до Буджака (російського лівого берега Дунаю);
4) 1815-1864 рр. - заключний етап існування некрасівських козаків у низці регіонів (Добруд-жа, Мармурове море, Мала Азія - Туреччина; до 1830-х рр. на російських землях).
Протягом подальшого розвитку кінця XIX -XX ст. більшість з колишніх некрасівців повер-тається до Росії. Остання рееміграція мала місце в 1962 р., з о. Майнос (Туреччина) переселилося 999 нащадків некрасівців до Ставропольського краю.
Будучи втягнутими в складні політичні ігри урядів та представників суспільних рухів XVIII -XIX ст., некрасівські козаки приверталу увагу різних осіб - мандрівників (Г. Боскович, В. Гамільтон, Я.Л. Смирнов, В.П. Щепотьєв), письмен-ників (І.С.Аксаков, В.Г. Короленко), чиновників (наприклад, І.П. Ліпранді), політичних діячів (по-ляк М. Чайковський (Садик-Паша), російський емігрант В.І. Кельсієв). Всі вони залишили бага-то цінних і унікальних відомостей про історичні події, устрій та культурно-побутові особливості некрасівців у різні часи і в різних районах їхньо-го мешкання.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Козаки-некрасівці на Дунаї. Кінець XVIII - перша третина XIX ст. 

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок