Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Львівські шляхи

Львівські шляхи

Назва:
Львівські шляхи
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,16 KB
Завантажень:
105
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат
на тему:
Львівські шляхи


Гарне є місто Львів, але воно було б ще краще, якби через Львів поміж його романтично оформлені горби перепливала якась більша, до того сплавна ріка, як наприклад у Києві в підніжжі Печерської Лаври і Володимирської гірки широкий Дніпро, або біля Замкової гори в Галичі бистро пливучий Дністер. Але ріки не лише додають містам краси та свіжости. Вони є природними, найдохіднішими і найдешевшими торговельними шляхами. Недостача такої ріки є без сумніву від’ємною сторінкою положення Львова. Але наше місто все таки заняло від непам’ятних часів комунікаційне ключеве становище, хоча чисто сухопутне.
Через Львів проходили і перехрещувались вже у старовині головні шляхи: із заходу через Краків і Перемишль на схід до Києва т. зв. «Чорний шлях», а з півдня через Карпати шляхи з Угорщини і Волощини на північ до янтарської Балтики. Історична дорога із заходу через Львів на схід є просліджена; вела вона через Перемишль, Мостиська, Вишню, Городок, Рудно і так званим краківським шляхом переходила попри львівську Святоюрську Гору і кінчалась у стін костела св.Марії Сніжної, або через краківську браму і краківською кулицею на «квадратовий» ринок нового Львова.
Звідсіля виходив шлях у східньому напрямі через дільницю Личаків, Винники, Глиняни, Золочів, Зборів на Поділля. З півдня вели до Львова два шляхи, які також просліджені, один т. зв. волоський шлях, що вів через Ясси, Коломию, Галич на Львів і тут Зеленою вулицею входив до середини міста, і другий так званий угорcький шлях, що вів через Лавочне, Славсько, Стрий на стрийську рогачку до міста; оба ці шляхи вели до старого Львова через галицьку браму.
Натомість північний шлях насуває багато неясностей. А дорога ця була ж для Галицько-Волинської Держави дуже важна, бо ж туди вів шлях із Галича і Львова до улюбленого Данилом Холма й до Дорогичина, де Данило в грудні 1253 р. коронувався на короля. Куди вона вела?
Завернім до згадуваного вже Львівсько-Томашівського Розточчя. Львів, як відомо, оснований в ХІІІ ст.; отже історично взявши, місцевість та є пізнішого походження, як усі інші в тій околиці місцевості, яких назви кінчаються на -ів. На терені гористого Розточчя між Львовом а Глинськом згл. Жовквою (ця заложена щойно в XVIII ст. польським гетьманом Жовкевським, над рікою Свинею біля первісної оселі Винники) є виразні сліди трьох щодо часу по собі наступаючих наверствувань заселення цих околиць. І так, якщо Голосько, первісна назва Головсько (тобто головне місто), є справді назвою попередника історичного Львова ще з V-VI ст. по Христі з часів т. зв. слов’яно-антської держави), то інші місцевості на тім терені, яких назви закінчені на -о, -е, -тин, -а як Рокитно, Яснище, Мокротин, Сварява, Глинсько належать до тої самої категорії поселень і того ж часу. Ці вище вичислені місцевости лежать вправді на гористому, але між двома головними ланцюгами «розтоцьких» гір втиненому, сухому шляху, який до нині веде від Голоська прямо на північ до Глинська. І тією саме дорогою, а не іншою міг провадити торговельний шлях із Львова до Холма і дальше на Волинь. У Глинську мабуть розщіплявся він на два шляхи: один із Глинська на Замостя, а другий згинався з Глинська на Боянець і вів через Мости над Ратою, через Белз, Сокаль до Києва. Це був би отже найстарший шлях зі Львова на північ.
По обох розгалужених узбіччях «Розточчя» не було догідного місця на переведення із Львова вигіднішого торговельного і комунікаційного шляху на північ, бо по західній стороні «Розточчя» був болотнистий терен допливів ріки Верещиці, а по східній стороні тягнувся хвилясто розчленований терен, перерізаний у східньому напрямі горбами і долинами, якими спливали у східнім напрямі обильні води із скелистого і лісистого «Розточчя» і вливалися опісля до Полтви. На тих горбах, але тісно у стіп східнього пасма «Розточчя», слідна друга поселенча полоса, де можна було управляти рілю і живитися ще з ловецтва; ті оселі носять назви закінчені на: -ичі, -їчі, -ці, -ки, -хи, а саме Брюховичі, Грибовичі, Зарудці, Мервичі, Надіїчі, Зіболки, Передриміхи, Перемивки і назви цих місцевостей вказують на 9-10 вік по Христі.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Львівські шляхи

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок