Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> ІМПЕРСЬКА АСИМІЛЯЦІЯ І НАЦІОНАЛЬНА ТРАДИЦІЯ В ПРАВОСЛАВНОМУ СЕРЕДОВИЩІ УКРАЇНИ ХІХ - початку ХХ ст.

ІМПЕРСЬКА АСИМІЛЯЦІЯ І НАЦІОНАЛЬНА ТРАДИЦІЯ В ПРАВОСЛАВНОМУ СЕРЕДОВИЩІ УКРАЇНИ ХІХ - початку ХХ ст.

Назва:
ІМПЕРСЬКА АСИМІЛЯЦІЯ І НАЦІОНАЛЬНА ТРАДИЦІЯ В ПРАВОСЛАВНОМУ СЕРЕДОВИЩІ УКРАЇНИ ХІХ - початку ХХ ст.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
14,27 KB
Завантажень:
366
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
І. М. Шугальова
ІМПЕРСЬКА АСИМІЛЯЦІЯ І НАЦІОНАЛЬНА ТРАДИЦІЯ В ПРАВОСЛАВНОМУ СЕРЕДОВИЩІ УКРАЇНИ ХІХ - початку ХХ ст.
Історично склалося, що найчисельнішою християнською спільнотою в Україні є православ'я. Нині відбуваються процеси структурування православних церков, які ідентифікують себе з різними адміністративними центрами. Кожна з православних конфесій намагається довести сталість та тривалість власної присутності на українських землях. З цією метою ієрархи апелюють до традицій, адже традиція - це форма передачі соціального досвіду; ідеї, звичаї, норми, що передаються з покоління в покоління.
Втім, проблема співвідношення традиції та модернізаційних тенденцій привертає увагу не лише церковних діячів, а й науковців. Зокрема в дослідженнях А. Річинського [1], Г. Надтоки [2], О. Сагана [3], О. Ігнатуші [4; 5, с.88-98].
В даній статті ми визначили собі за мету охарактеризувати стан православного середовища України ХІХ - початку ХХ ст. та визначити міру впливу російської імперської церковної модернізації на національні релігійні традиції українців. Під православним середовищем розуміємо соціальну сферу, що відзначається своєрідною ієрархією морально-духовних цінностей: здатність до сприйняття модернізаційних тенденцій при відносному збереженні основних церковно-релігійних традицій.
Об'єктом нашого дослідження виступають ментально-психологічні особливості українського духовенства другої половини ХІХ ст. Предметом є аналіз співвідношення російського денаціоналізаційного впливу на національні православні традиції українців.
Після прийняття українською православною церквою зверхності Московського патріархату, відбувалось поступове фронтальне поглинання російськими синодальними структурами традиційних організаційних церковних засад. Антиукраїнська церковна політика проявлялася в методичному знищенні виборності духовенства та соборноправ'я; повноваження Київського митрополита обмежувалися та з часом митрополит перетворився на рядового єпископа з єдиною перевагою - членством у Синоді. Решта єпархій, очолювані архієреями впродовж XVIII ст. трансформувалися в типові периферійні церковні одиниці. З ініціативи Петра І, з 1721 р. в єпархіях утворювалися колегіальні бюрократичні установи - консисторії на чолі зі світськими секретарями, призначеними з числа наближених імператору осіб. На середину ХІХ ст. консисторії являли собою діловодні установи, обтяжені бюрократизмом, надмірною централізацією, суцільно підпорядковані волі світських секретарів.
Лише парафіяльне життя в Україні тривалий час протікало по звичній, традиційній самодостатній канві: священики обирались громадами, затверджувалися єпископами. Духовенство далеко не завжди мало семінарську освіту, проте призначення пастирів компенсувалось наявністю життєвого досвіду, набутого внаслідок практики успадкування пастирських посад. Зрозуміти дійсне значення впливу сільського священика на населення українського села чи містечка, де процес денаціоналізації суспільного життя гальмувала сама народна стихія з її християнським світоглядом, релігійно- обрядовими традиціями, допомагає характеристика, яку дав православним пастирям Д. Дорошенко: "З кінця XVIII ст. православне духовенство утворило на Україні окремий стан, який близько стояв до народу і був тісно зв'язаний з його долею, з його добробутом. В добу русифікації вищої верстви (дворянства) духовенство ще найбільше зберігало зв'язок з своєю народністю, з її побутом і мовою" [6, с.42]. В першій половині XIX ст., незважаючи на урядову політику зросійщення, освічена духовна генерація залишається репрезентантом української національної культури.
В середині ХІХ ст. в українських парафіях відбулась зміна поколінь кліру. Старих пастирів і дяків заступили молоді випускники духовних училищ та семінарій. Виховані у зросійщених закладах, молоді священики зневажали традиції, намагалися дотримуватись синодальних наказів та нерідко проявляли устремління денаціоналізувати свою паству. Спостерігалось відчуження між віруючими та їх пастирями, втрачався духовний зв'язок, а служителі далеко не завжди являли собою взірець етики [7, с.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: ІМПЕРСЬКА АСИМІЛЯЦІЯ І НАЦІОНАЛЬНА ТРАДИЦІЯ В ПРАВОСЛАВНОМУ СЕРЕДОВИЩІ УКРАЇНИ ХІХ - початку ХХ ст.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок