Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> П. СКОРОПАДСЬКИЙ - ЧІЛЬНИЙ РЕПРЕЗЕНТАНТ ГЕТЬМАНСЬКОГО РУХУ

П. СКОРОПАДСЬКИЙ - ЧІЛЬНИЙ РЕПРЕЗЕНТАНТ ГЕТЬМАНСЬКОГО РУХУ

Назва:
П. СКОРОПАДСЬКИЙ - ЧІЛЬНИЙ РЕПРЕЗЕНТАНТ ГЕТЬМАНСЬКОГО РУХУ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
20,99 KB
Завантажень:
273
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 
Т.С. Осташко
П. СКОРОПАДСЬКИЙ - ЧІЛЬНИЙ РЕПРЕЗЕНТАНТ ГЕТЬМАНСЬКОГО РУХУ
Після еміграції у Німеччину почався новий етап політичної діяльності П. Скоропадского. Доля зближує його з В. Липинським, українським істориком, політичним діячем, одним із засновників та ідеологів УДХП.
За кордоном В. Липинський створює концепцію класократичної трудової монархії, яка протягом 1920-1930-х років поширюється в колах української еміграції у Західній Європі, Канаді, США, Латинській Америці і на західноукраїнських землях. Народжені в передреволюційний час ідеї українського монархізму знаходять практичне втілення в українському гетьманському русі, ідеологом, творцем і лідером якого він був у 1920-1930 рр.
Протягом усього періоду існування український консервативно-монархічний рух на еміграції був тісно пов'язаний з родом гетьмана П. Скорпадського як історичної династії, представники якої очолювали Гетьманат в Україні у XVIII і XX ст. В українській історіографії і насамперед вченими діаспори розроблялися лише окремі аспекти теми. Значну увагу дослідників привертала діяльність П. Скоропадського в добу Української Держави 1918 р. та ідеологічний аспект гетьманського руху [1-7]. У такій постановці ця проблема ще не була предметом спеціального дослідження. У статті на основі нових матеріалів висвітлюється роль П. Скоропадського в організації та поширенні гетьманського руху в середовищі української еміграції та на західноукраїнських землях.
Актуальність такої постановки проблеми обумовлена необхідністю всебічного вивчення різних напрямків суспільно-політичної діяльності українців в еміграції, у тому числі монархічних організацій, які діяли під проводом гетьмана П. Скоропадського.
Аналізуючи поразку національно-визвольних змагань, В. Липинський однією з її головних причин вважав відсутність чіткої концепції побудови держави, а також брак єдності між українськими провідниками. Останнє, на його думку, могло знову стати на перешкоді відродження української державності в нових, більш сприятливих для України політичних умовах. Спираючись значною мірою на практичний досвід Української Держави гетьмана П. Скоропадського, В. Липинський розробляє теорію трудової класократичної монархії в Україні. Дослідження національно-державних традицій інституту гетьманства підводить його до висновку, що саме спадкова, "дідична" монархія, до якої наприкінці свого життя прагнув Б. Хмельницький, має стати найбільш вдалою формою державного устрою в Україні.
Варто підкреслити, що серед політичного розмаїття української еміграції не припинялись пошуки лідерів, які могли б суттєво вплинути на покращання політичної ситуації і консолідацію українського громадянства. І, звичайно, погляди багатьох противників полонофільської орієнтації уряду УНР зупинялись на постаті Вільгельма Габсбурга - Василя Вишиваного, який приваблював до себе своїм безкорисливим і гарячим українським патріотизмом і рішучими антипольськими настроями. В очах українських монархічних груп особливо цінним видавалася його приналежність до імператорського габсбурзького дому.
На початку своєї діяльності провід УСХД, намагаючись досягти згоди і здійснити спільну політичну акцію з колишніми політичними супротивниками - гетьманом П. Скоропадським і В. Габсбургом (В. Вишиваним), як ймовірними претендентами на український монарший стіл, домовляється з ерцгерцогом, що П. Скоропадський як головнокомандуючий збройними силами, який приймав на себе "обов'язок об'єднання всіх українських державно творчих елементів", зробить перший "конкретний крок в цім напрямку" і доручить "полковникові В. Вишиваному під своїм зверхнім проводом окрему військову операцію в Галичині" [4]. Згідно з угодою, підписаною між П. Скоропадським і засновниками УСХД, В. Вишиваний увійшов до її законодорадчого органу - Генеральної Ради (попередниця Ради Присяжних). Проте, вже наприкінці 1920 р. з'ясовується вся безперспективність такого альянсу. Це було пов'язано з тим, що В. Вишиваний не погодився із пунктами Статуту і Регламенту УСХД, вбачаючи в них спроби встановити авторитарний режим в Україні.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 



Реферат на тему: П. СКОРОПАДСЬКИЙ - ЧІЛЬНИЙ РЕПРЕЗЕНТАНТ ГЕТЬМАНСЬКОГО РУХУ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок