Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> КОЗАЦЬКИЙ ФАКТОР У ДІЯЛЬНОСТІ ГУБЕРНСЬКОГО ТА ПОВІТОВОГО ЧИНОВНИЦТВА ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVIII СТОЛІТТЯ

КОЗАЦЬКИЙ ФАКТОР У ДІЯЛЬНОСТІ ГУБЕРНСЬКОГО ТА ПОВІТОВОГО ЧИНОВНИЦТВА ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVIII СТОЛІТТЯ

Назва:
КОЗАЦЬКИЙ ФАКТОР У ДІЯЛЬНОСТІ ГУБЕРНСЬКОГО ТА ПОВІТОВОГО ЧИНОВНИЦТВА ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVIII СТОЛІТТЯ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,66 KB
Завантажень:
186
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
О. С. Панкєєв
КОЗАЦЬКИЙ ФАКТОР У ДІЯЛЬНОСТІ ГУБЕРНСЬКОГО ТА ПОВІТОВОГО ЧИНОВНИЦТВА ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVIII СТОЛІТТЯ
Друга половина XVIII століття в історії Південної України відзначилася рядом подій, які мали доленосний характер та вплинули на подальший історичний розвиток регіону. Саме у цей період Південна Україна була остаточно інкорпорована до політичного тіла Російської імперії. Зруйнування традиційного багатовікового устрою регіону, цілеспрямоване знищення автономії та насадження загальноімперської уніфікованої системи управління - основні ознаки другої половини XVIII століття.
Початок інтенсивного наступу на автономію Південної України ознаменувався приходом до влади Катерини ІІ у 1762 році, яка у таємній інструкції генерал-прокуророві Сенату князеві В'яземському проголосила, що "Малоросія, Ліфляндія і Фінляндія є провінції, які правляться дарованими їм привілеями; порушити їх відразу було б дуже незручно, але не можна ж і вважати ці провінції за чужі й поводитися з ними як з чужими землями, це була б явна дурниця. Ці провінції так само, як і Смоленщину, треба легкими способами привести до того, щоб вони обрусіли й перестали дивитись, як вовки в лісі" - так поступово розпочалася політика інкорпорування та уніфікації національних окраїн Російської імперії, яка зачепила й Південну Україну.
Впровадження губернського устрою на півдні України мало свої особливості. Прикордонна територія та наявність козацького населення у регіоні наклало свій відбиток на процес становлення загальноімперського адміністративно-територіального устрою і на діяльність губернського та повітового чиновництва.
Питання козацького фактору у діяльності губернського та повітового чиновництва Південної України піднято у ряді наукових розвідок. Зокрема, Я. Новицьким розглянуто питання поступового переходу від мілітаризованого до цивільного управління регіоном та ролі козацького фактора у ньому [1]. Досліджуючи історію м. Олександрівська, дослідник також детально описав умови служби чиновництва як до зруйнування Запорозької Січі, так і після. Стосунки губернської адміністрації першої Новоросійської губернії з козацьким населенням сусідніх Запорозьких Вольностей розглянуто Н. Полонською-Василенко [2; 3]. Питання про соціально-економічне управління регіоном після скасування Запорозької Січі піднято О. Дружиніною у монументальному досліджені "Северное Причерноморье в 1775-1800 гг." [4]. З сучасних досліджень слід відзначити студії А. Бойко [5; 6], Л. Маленко [7], І. Савченко [8; 9], Н. Суревої [10] та багатьох інших.
Впровадження губернського устрою на півдні України розпочалося з 1764 року. Тоді було утворено першу Новоросійську губернію. Перше адміністративне формування Російської імперії Південної України XVIII століття носило напіввійськовий характер, що на думку багатьох дослідників, зокрема Н. Полонської-Василенко, було викликано її прикордонним положенням та постійної боротьбою із запорожцями [2, с.19]. Козаки негативно віднеслися до реформування Новоросійської губернії. Особливе обурення викликало у козацтва перетворення козацьких полків на пікінерні, що стало результатом масових втеч населення до Запорозької Січі.
Козаки не раз зверталися з депутаціями про повернення земель Новоросійської губернії до власності Запорозької Січі. У той час почастішали сутички козацтва з місцевим чиновництвом Новоросійської губернії. Козаки руйнували новоросійські волості, а людей забирали із собою [2, с.27]. Проте початок російсько-турецької війни примусив уряд на деякий час зменшити тиск на козацтво. Але вже на 1770 рік козацтво зазнало нових утисків, які були викликані початком будівництва Дніпровської лінії. Козацтво не упускаючи жодної можливості намагалося саботувати будь-які прояви імперської влади, яка мало того, що була чужа їм за характером, а й впроваджувала політку нищення їхнього традиційного, заснованого на багатовікових традиціях життя.
Новою віхою у стосунках козацтва та місцевих урядників був 1775 рік. Закінчення російсько- турецької війни 1768-1774 років увінчалося підписанням Кучюк-Кайнарджийського договору, за умовами якого Російська імперія значно прирощувала свої території.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: КОЗАЦЬКИЙ ФАКТОР У ДІЯЛЬНОСТІ ГУБЕРНСЬКОГО ТА ПОВІТОВОГО ЧИНОВНИЦТВА ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVIII СТОЛІТТЯ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок