Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> РОЛЬ УКРАЇНИ В ТЕОРІЇ АЗІАТСЬКОГО РЕНЕСАНСУ М. ХВИЛЬОВОГО

РОЛЬ УКРАЇНИ В ТЕОРІЇ АЗІАТСЬКОГО РЕНЕСАНСУ М. ХВИЛЬОВОГО

Назва:
РОЛЬ УКРАЇНИ В ТЕОРІЇ АЗІАТСЬКОГО РЕНЕСАНСУ М. ХВИЛЬОВОГО
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
12,21 KB
Завантажень:
193
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Л. В. Турчина
РОЛЬ УКРАЇНИ В ТЕОРІЇ АЗІАТСЬКОГО РЕНЕСАНСУ М. ХВИЛЬОВОГО
Настрої та переконання чільників української літератури, як правило, завжди щільно пов'язані з національним буттям народу. Для прикладу можна згадати Г. Сковороду, Т. Шевченка, І. Франка, В. Стуса. Особливо міцними стають такі зв'язки у періоди змін, коли зникають старі суспільні структури, а між новим і старим розпочинається боротьба. Тоді гостро постають проблеми гуманізму, самого сенсу життя людини, свободи, прогресу і справедливості. У 20-ті рр. культура українського народу, мова якого в Російській імперії протягом кількох століть зазнавала жорстоких переслідувань, заборон, відзначається появою розмаїття мистецьких талантів і силою художніх відкриттів. Відбувається справжній масштабний і радикальний переворот у свідомості й художній культурі, який породив нову систему напрямків і стилів. Модерна українська культура починає розвиватися під гаслами духовного оновлення й національного відродження.
Актуальність даної статті визначається тим, що сьогоднішнє українське суспільство знову потрапило до подібної ситуації: розбудова незалежної української держави призвела до необхідності визначення місця України у загальноісторичному процесі, з'ясування її ролі у міждержавних відносинах, встановлення зовнішньополітичних пріоритетів. Оскільки дана проблема не є новою для інтелектуального українського простору, доцільним буде звернутися до розгляду історичного досвіду спроб її розв'язання. Саме тому метою даної статті є вивчення перебігу літературної дискусії 1925— 1928 рр., з'ясування її основних тез, з акцентом на визначенні ролі України у теорії азіатського ренесансу, запропонованої видатним суспільно-політичним діячем тієї доби Миколою Хвильовим (1893-1933).
На жаль, історіософська концепція М. Хвильового до цього часу не знайшла свого дослідника. Серед вітчизняних науковців зустрічаємо переважно літераторів, які, досліджуючи літературознавчі аспекти творчості М. Хвильового, дотично розглядають і його публіцистичні памфлети. В історичній же науці постать М. Хвильового трактується як приклад літературного діяча середини 20-х рр., який закінчив життя самогубством, не витримавши умов боротьби з більшовицьким режимом. Більшою мірою прислужилися до розв'язання певних аспектів теоретичної спадщини М. Хвильового представники української діаспори, у дослідженнях яких немає чіткого розмежування між історичними та літературними дослідженнями, притаманного вітчизняній науці. Отже, знаходячись на перетині історико-літературної проблематики, теоретично-філософські міркування цієї визначної постаті нашої історії лишаються до цього часу практично не вивченими.
Речник українського ренесансу 20-х рр. М. Хвильовий та його генерація митців й письменники- «неокласики», що сповідували самодостатність мистецтва, прагнули піднести українську літературу до європейського рівня. Але повнокровному природному розвиткові мистецтва серйозно заважала політика й ідеологія більшовиків, які прагнули підпорядкувати собі духовну сферу, зокрема літературу, зробивши її слухняним, за висловом В. Леніна, «гвинтиком і коліщатиком загальнопролетарської справи». Так званий «класовий підхід» й «пролетарська ідеологія» механічно переносилися до сфери літератури, зумовлювали конфронтацію серед митців. Письменників поділяли на «пролетарських» й буржуазних «попутників».
У складних умовах наступу компартії на духовно-національне відродження й творчу думку виникла літературна дискусія, в ході якої порушувалось багато питань: ставлення до класичної спадщини, яку пролеткультівці відкидали, прикриваючись лівацькими (марксистськими) фразами, проблему традицій і новаторства, шляхів розвитку нового мистецтва. Тому не виникає подиву з приводу того, що саме літератори започаткували полеміку, основним питанням якої в кінцевому рахунку стала проблема існування української нації як повноцінної одиниці світової спільноти.
Хронологічні межі дискусії охоплюють період з 30 квітня 1925 р. до 14 січня 1928 р. В її перебігу виділяють два етапи.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: РОЛЬ УКРАЇНИ В ТЕОРІЇ АЗІАТСЬКОГО РЕНЕСАНСУ М. ХВИЛЬОВОГО

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок