Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Козацький фактор в адміністративній політиці уряду на Півдні України першої половини ХІХ століття

Козацький фактор в адміністративній політиці уряду на Півдні України першої половини ХІХ століття

Назва:
Козацький фактор в адміністративній політиці уряду на Півдні України першої половини ХІХ століття
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,06 KB
Завантажень:
303
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
Козацький фактор в адміністративній політиці уряду на Півдні України першої половини ХІХ століття


Маніфестом від 3 серпня 1775 року Катерина ІІ сповіщала населенню Імперії не тільки про знищення козацької вольниці на Дніпрі, але й про відсутність козацького стану на Україні. Адже з цього часу заборонялося вживати навіть слово ”козак”. Однак реалії південноукраїнського регіону не відповідали прагненням російської імператриці. Козацтво, як соціальна верства, не тільки не перестало існувати, але й надалі залишалася вагомою часткою українського суспільства, що намагалася відстояти свої давні права та привілеї. І хоч як російський уряд на перших порах після виходу маніфесту не намагався ігнорувати присутність на Півдні України значної кількості людей козацького стану, однак змушений був визнати його наявність. Більш того, російські урядовці дуже скоро відмовилися і від політики відвертого протистояння населенню колишніх Запорозьких Вольностей з метою уникнення серйозних ускладнень у стратегічно важливому для Російської імперії регіоні. Соціальний вибух міг би привести до непередбачуваних наслідків. Враховуючи значення Південної України у вирішенні зовнішньо-політичних завдань російської держави, урядова адміністрація змушена була піти на певний компроміс з місцевим населенням. Як один із наслідків – дозвіл на відновлення козацьких формувань на південноукраїнських землях.
Водночас слід зазначити, що таке рішення було продиктоване не бажанням догодити місцевому населенню, а в першу чергу в інтересах загальнодержавної користі. Урядовці змушені були визнати, що саме боєздатні козацькі формування були спроможні вирішити ті злободенні завдання, які постали перед Російською імперією в південному регіоні. А саме: зміцнити охорону кордонів, поповнити російську армію боєздатними підрозділами легкої кінноти, згуртувати населення для подальшого залучення їх у нові відносини “Полуденної” Росії. Не було розв`язане і східне питання, тому війна з Туреччиною була неминучою. Козацьким військам Південної України в майбутніх подіях відводилося особливе місце.
Погоджуючись на створення козацьких військ на Півдні України, уряд разом з тим розумів, що це тимчасовий захід. Тому й не поспішав юридично визначити стан козацтва та створюватина відведених для поселення козацьких військ територіях нові адміністративно-територіальні одиниці. Майбутнє південного регіону в уяві урядовців взагалі не було пов’язане з наявністю козацтва як верстви населення. Одна його присутність вже дестабілізувала обстановку в краї. І як тільки Росія переможно закінчила чергову війну з Османською імперією та підписала Ясську угоду 1791 року і тим самим укріпила свої позиції на Дунаї і чорноморському узбережжі, одразу почала акцію по усуненню козацьких формувань з території Південної України. Протягом короткого часу (з 1792 по 1797 роки) з південноукраїнських земель зникли всі козацькі війська, які відіграли помітну роль у попередній війні і за період свого існування в регіоні зайняли чільне місце у військовій та соціально-економічній структурах Російської імперії.
Після ліквідації та переселення козацьких формувань на Кавказ російський уряд констатував, що альтернативи легко-кінним козацьким підрозділам на півдні, здатним успішно захищати кордон і до того ж самостійно себе утримувати, поки що немає. Тому на початку ХІХ століття на найвищому рівні знову постало питання про створення і поселення військових підрозділів на зразок козацьких. Уряд не бажав відновлення козаччини, однак змушений був піти на цей крок. В черговий раз загострюються суперечки між Росією та Туреччиною і нова війна стає знову очевидною. За таких обставин російські сановники приймають рішення притягти на військову службу колишніх бузьких козаків, які вже декілька років регулярно подавали петиції довідповідних інстанцій з вимогами відновлення козацького формування. Указом від 8 травня 1803 року Бузьке козацьке військо було відновлене і на нього покладалося завдання захищати ділянку кордону по Дністру.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Козацький фактор в адміністративній політиці уряду на Півдні України першої половини ХІХ століття

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок