Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> РІЧКА РОСЬ У "СЛОВІ О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ"

РІЧКА РОСЬ У "СЛОВІ О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ"

Назва:
РІЧКА РОСЬ У "СЛОВІ О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ"
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,96 KB
Завантажень:
293
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.5


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
В.Б. Звагельський
РІЧКА РОСЬ У "СЛОВІ О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ"
У тексті "Слова о полку Ігоревім" дослідники виділяють низку т.зв. "темних" місць або таких, що складно читаються. Серед них слід розрізняти слова та словосполучення, які дійсно важко зрозуміти в силу зіпсованості тексту - неправильного його прочитання давніми переписувачами або першими видавцями, очолюваними О.І. Мусіним-Пушкіним. Але є у творі лексеми, що не викликають особливих проблем з правописом і узгоджені з контекстом граматично. При цьому логічне пояснення їхнього смислу викликає труднощі, а отже і різноманітні тлумачення. У даному випадку маємо на увазі назви географічних об'єктів, локалізація яких залишається "темною" або й взагалі сама її можливість ставиться під сумнів. Йдеться, зокрема, про начебто наявний символізм, метафоричність таких лексем, як Шеломянь, Каяла, Сюурлій, море, що немовби не містять означень географічних реалій, а несуть в собі лише умовні вказівки на далину, великі розміри, порубіжжя рідної землі зі степом, місце жалю і т. ін. Привертає увагу, що ці означення маркують саме ті географічні об'єкти, що мають знаходитися у Половецькій землі за південно-східним порубіжжям Русі, тобто саме на тій території, яка є найменш дослідженою географічно.
Є у "Слові" і кілька назв географічних об'єктів, традиційна локалізація яких входить у протиріччя з географією походу Ігоря Святославича і відповідних ударів половців по Посуллю і Посеймю.
У даній статті зупинимося на питанні щодо місцезнаходження річки Рось, що згадується у фразі "Слова": "По Рси и по Сули гради поделиша" [1]. Основними нашими джерелами про ці події є власне "Слово" та досить розлогі оповідання Іпатіївського та Лаврентіївського літописів та "История Российская" В.М. Татищева, де часто зустрічаються оригінальні дані, залучені істориком з літописів, що не дійшли до нас.
Також вперше при розв'язанні цього питання ми спробуємо залучити інформацію пізньосередньовічних письмових джерел, що містять географічні орієнтири - гідроніми. Останні, як відомо, є найбільш консервативними етимологічно і часто зберігають в собі архаїчні риси.
Після трагічної поразки на Каялі половці, очолювані досвідченими полководцями ханами Кончаком та Гзою, вирішили напасти на Русь. Зрозуміло, що в першу чергу їхні удари мали бути націленими на ті землі, звідки набиралися воїни для походу Ігорем Святославичем та його родичами, тобто - на села та міста, залишені без охорони. Як сповіщає Іпатіївський літопис, між ханами відбулася невелика "котора" - Кончак пропонував іти на "Киевскую сторону, где суть избита братья наша и великий князь нашь Боняк", а Гза - на Сейм, де залишилися лише жінки і діти і де, мовляв, для половців "полон собран. Емлем же городы без опаса" [2.-Стб.646].
Так і вчинили: Кончак напав на Посулля, очевидно плануючи захопити Переяславль і рушити далі на Київ. Гза, розраховуючи на легку здобич, - на Посеймя, де, після того як стало відомо про розгром русичів, "возмятошося городи Посемьские и бысть скорбь и туга люта, яко же николи же не бывала во всем Посемьи /.../ Князи изымани и дружина изымана, избита" [2.-Стб.645-646].
Розгром русичів на Каялі давав можливість прориву половців у внутрішні райони Русі. Іпатіївський літопис і "Слово" викладають цей сумний факт майже паралельними рядками. У літописі Святослав Київський докоряє сіверським князям, що вони не "воздержавше уности отвориша ворота (тут і далі підкреслено нами - В.З.) на Руськую землю" [2.- Стб.645].
Цю ж думку поетизовано передає і "Слово": "О, моя сыновчя, Игорю и Всеволоде! Рано еста начала Половецкую землю мечи цвелити а себе славы искати", і далі, закінчуючи звернення до князів: "Загородите Полю ворота". Ворота Полю, тобто ворота через Поле - це досить вузький коридор, прохід в районі літописного Вира та Путивля. Поле - власна назва суходолу-межиріччя між Посеймям і Посуллям, магістральної дороги з Києва до Булгара на Волзі. Отже, і літопис, і "Слово" сповіщають про те, що Гза спробував скористатися ситуацією і напав на Путивль, але взяти город не зміг, лише спалив його острог.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: РІЧКА РОСЬ У "СЛОВІ О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ"

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок