Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Особливості голодного часу півдня України

Особливості голодного часу півдня України

Назва:
Особливості голодного часу півдня України
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,87 KB
Завантажень:
460
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
Особливості голодного часу півдня України


Населення українського півдня, як і всієї України, на початку 30-х років ХХ ст. опинилося в тяжких умовах: після вивезення хліба прогодуватися ставало дедалі важче. Така ситуація склалася не тільки у зв'язку з існуванням «заготівельних планів», що їх запровадив більшовицький центр ще у 20-ті роки ХХ ст. (у той період ЦК КП(б)У використовував для виконання хлібозаготівлі як кавалерійські частини наркомпродівців, так і загони регулярної армії, оскільки селяни чинили посильний супротив конфіскації їхньої сільгосппродукції). 1930 рік був початком «війни з куркулями», наслідком якої стало руйнування понад 200 тис. господарств заможних селян (приблизна кількість постраждалих становить 1 мільйон осіб).
Архівні документи свідчать про те, що складна ситуація в Україні на початку 30-х років турбувала деяких державних діячів: голова ВУЦВК Г. Петровський у листі до політбюро ЦК КП(б)У в лютому 1932 р. акцентував на фактах нестачі продовольства, пропонував припинити хлібозаготівлі й уможливити вільну торгівлю хлібом [1]. Але в березні 1932 р. політбюро ЦК КП(б)У, підбиваючи підсумки минулого господарського року, так і не спромігся оцінити реально ситуацію в республіці, оскільки був обмежений постановою ЦК ВКП(б) про чергові заходи щодо організаційно-господарського зміцнення колгоспів від 4 лютого 1932 р. Отже, «голодна» проблема стала «секретною», надалі (упродовж 1932 року) виходили тільки постанови політбюро й секретаріату ЦК КП(б)У, в яких ішлося про хлібозаготівлі, а не про голод.
Лише у деяких тогочасних офіційних джерелах містяться спроби аналізу справжніх причин голоду, які водночас рясніють рисами другорядності. Наприклад, у документах ІІІ Всеукраїнської партійної конференції, що відбулась у липні 1932 року, міститься проста констатація факту руйнації господарства частини колгоспів, яка виникла на тлі неправильної стратегії хлібозаготівель, безгосподарності, куркульської роботи [2].
Взимку 1933 року на пленумі ЦК КП(б)У знову не прозвучало жодного слова про голодну смерть в українських селах — як і раніше, йшлося про «віртуальні» причини зриву хлібозаготівель [3]. С. Косіор серед причин зриву назвав таке: недогляд за зміною форм і тактики боротьби класового ворога, нерозуміння нової обстановки тощо [4].
Своєрідним підсумком у справі приховування урядовими структурами інформації про голод і невизнання хибності своєї діяльності є матеріали ХІІ з'їзду КП(б)У, що відбувся взимку 1934 року, на якому абсолютно не згадано про щойно пережиту трагедію українського селянства. Замість цього йшлося про «зростання матеріального благополуччя і культурного рівня колгоспних мас» [5].
Отже, українське партійне керівництво ніколи не робило докладного аналізу ситуації тяжких 1932 і 1933 років; навіть усвідомлюючи реальні наслідки катастрофи, що спіткала українське селянство у зазначений період, республіканські керманичі ніколи не називали справжніх причин голоду; згодом відбулося приховування реального стану речей, пов'язаного зі знищенням третини українства під час голодоморів, завдяки акцентуванню на другорядних і маловірогідних умовах виникнення голоду — безгосподарності, розкраданні зерна, відсутності врожайності, неточності планів хлібозаготівлі тощо.
Державні документи 1932–33 років обходять стороною і ситуацію голоду на півдні України. Дослідники голодоморів також мало знають про те, що відбувалось у приморських районах, багатих на рибу, де показники смертності населення — не такі вражаючі, як в інших українських регіонах.
Поблизу моря корінним мешканцям жилося дещо легше, ніж на інших українських територіях, проте доля людей, які прийшли до моря врятуватися від голодної смерті, заради чого вони кидали свої домівки і мігрували на південь, найчастіше ставала у приморському краї ще більш трагічною.
Ось що пам'ятають очевидці — Пампура Ганна Дмитрівна, 1929 р. н., Мацуха Євдокія Петрівна, 1924 р. н., інші жителі села Новопетрівка Бердянського району Запорізької області, які побажали не називати своїх прізвищ.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Особливості голодного часу півдня України

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок