Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> ПРОБЛЕМА ІСТОРИЧНОГО ФАКТУ В КЛАСИЧНІЙ, НЕКЛАСИЧНІЙ ТА ПОСТНЕКЛАСИЧНІЙ НАУЦІ

ПРОБЛЕМА ІСТОРИЧНОГО ФАКТУ В КЛАСИЧНІЙ, НЕКЛАСИЧНІЙ ТА ПОСТНЕКЛАСИЧНІЙ НАУЦІ

Назва:
ПРОБЛЕМА ІСТОРИЧНОГО ФАКТУ В КЛАСИЧНІЙ, НЕКЛАСИЧНІЙ ТА ПОСТНЕКЛАСИЧНІЙ НАУЦІ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
24,08 KB
Завантажень:
251
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 
В. Г. Космина
ПРОБЛЕМА ІСТОРИЧНОГО ФАКТУ В КЛАСИЧНІЙ, НЕКЛАСИЧНІЙ ТА ПОСТНЕКЛАСИЧНІЙ НАУЦІ
В останні три десятиліття відбуваються радикальні зміни в підвалинах усього наукового знання. Ці зміни характеризують як "четверту глобальну наукову революцію, в ході якої народжується нова постнекласична наука" [1, с.626]. Набувають нового змісту всі основні категорії наукового пізнання: теорія, метод, пояснення, обґрунтування, а особливо його базовий компонент - факт. В різні періоди історії науки трактування факту було неоднаковим. У класичній науці (ХУІІ-ХІХ ст.) він вважався висхідною повторюваною одиницею ("атомом") наукових досліджень, що об'єктивно відображає реальність, якщо може бути підтверджена дослідом. Некласична наука (ХХ ст.) констатує залежність його значень у складних і "неочевидних" системах (наприклад, у квантовій механіці) від умов, засобів та теоретичного обґрунтування самих дослідів, а тому для підтвердження свого наукового статусу він потребує додаткового визнання відповідною науковою спільнотою. Сучасна постнекласична наука розглядає факт як елемент надскладної, здатної до самоорганізації системи взаємозв'язків, до якої включена й людина, а отже, в оцінці факту до попередніх характеристик додає ще й цільові установки суб'єкта, обумовленість і обмеженість останніх станом самої розумової сфери (ноосфери) та культурними змістом епохи [2].
У наявності такої узгодженості науки і культури, принаймні в межах Західної цивілізації, можна переконатися, якщо ретроспективно звернутися до специфіки культурних систем у відповідні історичні періоди. Очевидним корелятом тут виступатиме стиль культури, що охоплює й науковий та філософсько-науковий стиль мислення. Отже, в ХІХ ст. стиль мислення класичної науки, що набула в цей час позитивістського забарвлення, цілком відповідав романтичному стилю культури, відзначеному прагненням митців, літераторів, мислителів, учених особисто долучитися до духовного творення світу (нав'язуючи йому себе в ролі "деміурга", що в середньовіччі визнавалася лише за Богом), а в процесі цієї творчості - до осягнення його об'єктивного змісту. На зламі ХІХ-ХХ ст., коли були усвідомлені не піддатливі змінам і достатньому раціональному осягненню реалії усталеного й організованого індустріального суспільства, а в науках - лише відносна спроможність старих і нових наукових теорій, на зміну романтизмові прийшов модернізм, що через експерименти з зовнішніми стилевими формами намагався таки забезпечити внутрішню свободу особистості. Нарешті, сучасна культура постмодернізму характеризується втратою єдиного стилю, й індивід ідентифікує себе головним чином завдяки міжсуб'єктній комунікації з іншими індивідами. Тепер він мусить орієнтуватися в різноманітті культурних смислоформ для вибору стилізацій власного життя й діяльності та розуміння відповідних стилізацій у інших індивідів [3, с.92-130].
Як бачимо, зміни в науці відбуваються не самі по собі, а є складовою частиною історичних змін у суспільстві, котрі, зі свого боку, становлять об'єкт вивчення (той таки "факт") для історичної науки. А це означає, що й осягнути глибокі суспільні зрушення, особливо останнього періоду, без оновлення методологічного арсеналу історичної науки відповідно до вимог постнекласичної доби практично неможливо. Г.В.Касьянов справедливо зауважує, що недавні події і явища "не структуруються в ієрархічні пізнавальні схеми, вироблені понад сто років тому", і додає: "Історики звикли до лінійної картини світу, тому дискретність, нерівномірність, багатовимірність і амбівалентність процесів та явищ сучасної історії являють собою чи не найсерйозніший інтелектуальний виклик (утім, це твердження буде справедливим до будь-якої історії лише з тією відмінністю, що для сучасної воно є майже абсолютним)" [4, с.5].
Думається, однак, що природа цієї "непристосованості" подій, явищ і процесів, тобто історичних фактів, до традиційних тлумачень історичного факту криється не в незавершеності процесів у сучасному суспільстві чи їх "історичній різночасності", а в самих цих тлумаченнях, які й зумовлювали колишню "лінійну картину світу".

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 



Реферат на тему: ПРОБЛЕМА ІСТОРИЧНОГО ФАКТУ В КЛАСИЧНІЙ, НЕКЛАСИЧНІЙ ТА ПОСТНЕКЛАСИЧНІЙ НАУЦІ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок