Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> ОСОБЛИВОСТІ ТРАНСФОРМАЦІЇ П'ЯТИДЕСЯТНИЦЬКИХ РЕЛІГІЙНИХ ЦЕНТРІВ В УКРАЇНІ (1988-2004 рр.)

ОСОБЛИВОСТІ ТРАНСФОРМАЦІЇ П'ЯТИДЕСЯТНИЦЬКИХ РЕЛІГІЙНИХ ЦЕНТРІВ В УКРАЇНІ (1988-2004 рр.)

Назва:
ОСОБЛИВОСТІ ТРАНСФОРМАЦІЇ П'ЯТИДЕСЯТНИЦЬКИХ РЕЛІГІЙНИХ ЦЕНТРІВ В УКРАЇНІ (1988-2004 рр.)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
14,02 KB
Завантажень:
321
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 
М. М. Мокієнко
ОСОБЛИВОСТІ ТРАНСФОРМАЦІЇ П'ЯТИДЕСЯТНИЦЬКИХ РЕЛІГІЙНИХ ЦЕНТРІВ В УКРАЇНІ (1988-2004 рр.)
Суспільні трансформації на вітчизняних теренах в кінці ХХ ст. не оминули релігійної сфери. Значною мірою це стосується протестантизму, організаційний розвиток якого наприкінці 80-х рр. продемонстрував прагнення до стійкості, стабільності, що проявилося у створенні формалізованої структури. Невід'ємною складовою внутрішніх змін в пізньому протестантизмі стали процеси, які відбувалися в п'ятидесятництві, релігійному русі що виник в США наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. як реакція на формалізацію духовного життя радикальних течій (передусім баптизму і методизму).
Вивчення особливостей трансформації пізньопротестантських спільнот, в умовах зміни суспільно-політичного та релігійного клімату в державі, перебуває на початковому етапі. Концептуальні засади еволюції протестантизму на зламі епох сформульовані в дослідженнях В. Любащенко. Звуження предмету дослідження характерно для робіт Ю. Решетнікова та О. Назаркіної. Окремі аспекти проблеми знайшли відображення в доробку релігійних дослідників С. Савінського та В. Франчука. Утім, процеси трансформації п'ятидесятницьких релігійних центрів в новітню добу вивчалися авторами побіжно, що зумовило необхідність продовження наукових пошуків у цій царині.
Торкаючись поставленого питання варто звернутися до п'ятидесятницького вчення про Церкву. Зазначимо, що воно значно менше зустрічається в установчих і віросповідних документах репрезентів цієї течії у порівнянні з євангельськими християнами-баптистами. Богословські надбання п'ятидесятників у цій царині також у більшості повторюють еклезіологічні побудови баптизму. Разом із цим, за висловом В. Любащенко, ".акцент на суб'єктивному моменті робить особливо проблематичною вертикальну модель організації п'ятидесятництва" [1, с.249]. Тому на тлі інших представників пізньопротестантської палітри, п'ятидесятництво діє як найменш організована течія, що не має єдиного світового центру.
Втім, протягом ХХ ст. світовий рух п'ятидесятництва пройшов шлях від негативного ставлення щодо власного організаційного оформлення до масштабних побудов церковного типу. Водночас, у межах течії продовжують існувати відгалуження, що мають значно нижчий рівень формування релігійних структур. Паралельно до процесів інституалізації відбувалося формування вчення про Церкву п'ятидесятницького типу. Так, в останніх еклезіологічних розробках найбільшого у світі п'ятидесятницького об'єднання - Асамблей Божих - знайшов місце компромісний підхід у дилемі "Церква - організм чи організація". За ним, під Церквою Нового Заповіту виступає як організм, так і організація [2, с.734]. Звідси, тенденції централізації в п'ятидесятницьких осередках можуть змінитися розповсюдженням елементів сектоутворення і навпаки.
Стійкі інтеграційні тенденції у світовому п'ятидесятництві зумовили вищий рівень централізації в межах окремих репрезентів у порівнянні з баптистськими об'єднаннями. Якщо останнім здебільшого характерна конгрегаціоналістська форма управління Церквою (її ще називають демократичною, тому що основні повноваження сконцентровані в руках мирян або рядових членів громади), то в організації вже згадуваних Асамблей Божих поєднані три форми управління духовною організацією - єпископальна, пресвітеріанська та власне конгрегаціоналістська. Причому в питанні співвідношення помісної громади й регіонального (національного) духовного центру в межах Асамблей Божих застосовано подвійний підхід. Частина громад, що входять до цього об'єднання, вважаються "залежними" від центру в тому, що підкоряються йому в питаннях управління й підтримки, інша частина - досягла так званого "суверенного" статусу і має свободу в прийняті різноманітних рішень. Однак того самого часу продовжує підтримуватися "концепція обов'язкової єдності в питаннях доктрини й практики" в межах об'єднання [2, с.743].
П'ятидесятництво, що існує в нашій країні з 20-х рр. ХХ ст., також тяжіло до створення єдиного керівного чи координуючого центру.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 



Реферат на тему: ОСОБЛИВОСТІ ТРАНСФОРМАЦІЇ П'ЯТИДЕСЯТНИЦЬКИХ РЕЛІГІЙНИХ ЦЕНТРІВ В УКРАЇНІ (1988-2004 рр.)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок