Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Правобережжя і Галичина у ХVIII ст. Гайдамаччина. Коліївщина. Опришківщина

Правобережжя і Галичина у ХVIII ст. Гайдамаччина. Коліївщина. Опришківщина

Назва:
Правобережжя і Галичина у ХVIII ст. Гайдамаччина. Коліївщина. Опришківщина
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
13,72 KB
Завантажень:
117
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Реферат на тему:
Правобережжя і Галичина у ХVIII ст. Гайдамаччина. Коліївщина. Опришківщина


План
Правобережжя і Галичина у ХVIII ст.
2. Гайдамаччина
3. Коліївщина
4. Опришківщина


ПРАВОБЕРЕЖЖЯ І ГАЛИЧИНА У XVIII ст.
Правобережжя України, про яке завжди пам'ятали кращі представники українського народу і його вожді, після зриву Мазепи виявилося ізольованим від Гетьманщини. До цього спрямовувалася і політика Росії та Польщі. Польські магнати на "кресах", які переважно походили з давніх українських родів — Вишневецькі, Потоцькі, Любомирські, Чарторийські, Яблоновські, Браницькі — розширювали свої володіння і намагалися захопити у свої руки управління всім життям країни. Саме вони були провідниками політики полонізації й латинізації місцевого населення. Протистояти їм не було кому. Українська знать і шляхта були переважно полонізовані, міщанство й православне духовенство ще в середині XVII ст. зосередили свої зусилля на піднесенні київського культурного центру або пішли з Хмельницьким, Дорошенком, потім допомагали Палієві. Втім, православна церква і її ієрархи від часів Могили зосередилися на суто церковних справах, не виявляючи хисту до керівництва всім національним рухом. Цей застій дав змогу краще організованому греко-католицькому духовенству протягом другої половини XVII ст. утвердитися на Холмщині, Волині, Поліссі.
1700 р. видатний релігійний діяч Галичини Й. Шумлянський, який підтримував стосунки з королем Я. Собеським, гетьманами П. Дорошенком та І. Мазепою, перевів на унію Львівську єпархію. Уніатська церква, проводячи періодичні візитації парафій, дбала як про матеріальне, так і про культурне піднесення церкви, засновувала школи, провела реорганізацію монастирів. 1720 р. собор у Замості здійснив внутрішню реорганізацію всієї церковної структури. Василіанський орден надзвичайно активно займався справами освіти й книговидання. Завдяки цьому греко-католицька церква на західноукраїнських землях стала єдиним можливим осередком українського життя. Та все ж розрив між вищими, культурними верствами українського суспільства й низами все зростав. Польська мова у XVIII ст. стала урядовою навіть на Київщині й Волині, її широко використовувало духовенство, нею писали книги й викладали школах.
Відчуженість широких мас від освічених верхів з особливою гостротою виявилася під час Гайдамаччини — соціального руху на Правобережжі у XVIII ст. Народні маси, у свідомості яких ще жили традиції козацької волі, не бажали підставляти шию під ярмо нової панщини, а до "панів" залічували не тільки польських магнатів та орендарів і факторів-євреїв, а й уніатське духовенство. Гайдамацький рух об'єднав у своїх рядах незаможних селян-втікачів, найманих робітників з ґуралень, млинів, фільварків, міщан, дрібну шляхту й нижче духовенство, але підтримували його найширші верстви українського населення. Переважно гайдамаки діяли невеликими загонами, застосовуючи тактику партизанської боротьби, стрімкі рейди й несподівані напади на панські садиби. Поширенню гайдамацького руху сприяла близькість запорізьких степів, куди не сягала рука польських магнатів, та й чимало запорожців нелегально діяли у гайдамацьких загонах. Підтримку надавала й частина православного духовенства, яке вбачало в гайдамаках месників за кривди православної церкви і борців проти унії. Польська влада, не маючи достатньої кількості регулярного війська в Україні, зверталася по допомогу проти гайдамаків до Росії, застосовувала репресії проти запорожців, коли ті приїздили на Правобережжя; часом польські команди, переслідуючи гайдамаків, заходили на запорізькі землі й руйнували села й зимівники. Все це загострювало взаємну ворожість.
Перший великий вибух стався 1734 р. Боротьба за польський престол після смерті короля Августа II призвела до російської інтервенції. Разом з російськими у Польщу вступили й українські козацькі полки. Це породило в місцевому селянстві надію на визволення з-під шляхетського панування. Повстання почалося на Київщині, далі селянський рух перекинувся на Поділля, частково захопив і Волинь.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Правобережжя і Галичина у ХVIII ст. Гайдамаччина. Коліївщина. Опришківщина

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок