Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> УЧАСТЬ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛЯНСТВА ПІВДНЯ УКРАЇНИ У ПОЛІТИЧНІЙ БОРОТЬБІ (БЕРЕЗЕНЬ 1917 - КВІТЕНЬ 1918 рр.)

УЧАСТЬ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛЯНСТВА ПІВДНЯ УКРАЇНИ У ПОЛІТИЧНІЙ БОРОТЬБІ (БЕРЕЗЕНЬ 1917 - КВІТЕНЬ 1918 рр.)

Назва:
УЧАСТЬ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛЯНСТВА ПІВДНЯ УКРАЇНИ У ПОЛІТИЧНІЙ БОРОТЬБІ (БЕРЕЗЕНЬ 1917 - КВІТЕНЬ 1918 рр.)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
17,32 KB
Завантажень:
213
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 
В.С. Гвоздик
УЧАСТЬ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛЯНСТВА ПІВДНЯ УКРАЇНИ У ПОЛІТИЧНІЙ БОРОТЬБІ (БЕРЕЗЕНЬ 1917 - КВІТЕНЬ 1918 рр.)
За нових суспільно-політичних умов історична наука, відмовившись від застарілих догм, веде активний пошук історичної правди. У цьому відношенні важливе місце посідає переосмислення ролі і місця селянства України у політичній боротьбі 1917 року, коли відкривалися унікальні можливості для розбудови власної державності.
Крім того, зазначена проблема в значній мірі актуалізована боротьбою сучасного українського селянства за свої права в умовах затяжної аграрної кризи, пов'язаної з процесами зміни форм власності на селі.
Розглядувана проблема має багату історіографічну спадщину та декілька напрямків дослідження. Перший з них - започаткований безпосередніми учасниками революційних подій, діячами Центральної Ради (М. Грушевським [1], В. Винниченко [2], Д. Дорошенко [3], І. Мазепою [4], М. Шаповалом [5] та ін.), що сповідували народницьку ідеологію та В. Липинським [6] - яскравим представником державницької історіографії.
Так, народницька історіографія досить суперечливо оцінювала можливості селянства. З одного боку, вона підкреслювала його величезний соціальний потенціал в революції, з іншого - досить низько оцінювало його реальну роль в національно-визвольній боротьбі.
Один з керівників УПСР М. Шаповал у брошурі "Соціологія українського відродження" характеризував українське селянство як "національне несвідоме, дещо навіть заражене прищепленими поняттями про свою "руськість", ніби національну тотожність з пануючими групами. ...Селянська думка не має ніякого соціологічного світогляду ні в якій формі: ні в релігійній, ні в суспільно-політичній, ні в національно-культурній. В такому становищі були 3/4 населення України" [7.-С.34-35].
Подібну точку зору сформулював інший лідер українських есерів М. Ковалевський: "Свідомість наших селян стояла на дуже низькому рівні" [8.-С.247].
Аналогічної думки був і I. Мазепа, стверджуючи, що: "Український народ являв собою ще майже сиру етнографічну масу, українським провідникам доводилось витрачати час на те, щоб роз'яснювати селянам... "хто такі українці і чого вони хочуть" [9.-С.164].
У той же час М. Грушевський писав про надзвичайно важливу роль селянства в суспільстві: "Головною підставою сеї Великої України ще довго, коли не завсігди, буде селянство, і на нім прийдеться її будувати. ...З того часу, як усі інші верстви зрадили своїй національності, від нього черпався весь матеріал для національного будівництва..." [10.-С.36].
Близький до М. Грушевського підхід з даного питання демонструє державницька історіографія. В. Липинський у "Листах до братів-хліборобів", зокрема писав: "Ми маємо надзвичайно здібну, сильну, здорову народну масу з окрема мовою.., окремою своєю рідною культурою, масу, що живе на точно означеній території. ... Але на практиці зорганізування нашої етнографічної маси в націю не вдалося. Не вдалося вже тому, що... не знаходилося на нашій національній території групи людей, настільки авторитетної, щоб вона зуміла об'єднати біля себе величезну більшість української етнографічної маси..." [11.-С.68-69].
Таким чином, представники обох історіографічних шкіл - народницької й державницької - не дуже розходяться в оцінці рівня національної свідомості селян у 1917 р. На їх погляд, цей рівень справді не був достатнім. На підставі цього робиться висновок про надмірну стурбованість селян питаннями матеріального благополуччя і їх байдужість до долі української держави [12.-С.36].
Другий напрямок дослідження включає у себе праці радянських істориків. Лейтмотивом їх робіт є висвітлення участі селян у "радянському будівництві" та боротьбі з так званою "українською дрібнобуржуазною контрреволюцією". Прагнення ж селянства до самоорганізації, підтримкою ним діяльності Центральної Ради у державному будівництві не розглядалися взагалі, або піддавались гострій критиці [13].
Неупереджене, об'єктивне дослідження місця і ролі різних класів і соціальних верств в Українській революції, особливо селянства, тільки починається.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 



Реферат на тему: УЧАСТЬ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛЯНСТВА ПІВДНЯ УКРАЇНИ У ПОЛІТИЧНІЙ БОРОТЬБІ (БЕРЕЗЕНЬ 1917 - КВІТЕНЬ 1918 рр.)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок