Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Розпад Київської держави. Галицько-Волинське князівство як фактор продовження українського державного життя

Розпад Київської держави. Галицько-Волинське князівство як фактор продовження українського державного життя

Назва:
Розпад Київської держави. Галицько-Волинське князівство як фактор продовження українського державного життя
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,69 KB
Завантажень:
190
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.8


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
РЕФЕРАТ
на тему:
«Розпад Київської держави. Галицько-Волинське князівство як фактор продовження українського державного життя»


1. ПРИЧИНИ РОЗПАДУ КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ,
ЇЇ ІСТОРИЧНА СПАДЩИНА
Створене першими українськими правителями об’єднання руських земель наприкінці XII – у першій половині ХIII ст. почало поступово занепадати. Як відомо, аналогічна доля спіткала й інші середньовічні імперії Європи. Цим величезним, хоч і примітивним, політичним утворенням просто бракувало відповідних технічних засобів та організаційних структур для того, щоб утримувати під своєю владою величезні території упродовж тривалого часу На Русі Рюриковичі через членів своєї розгалуженої династії забезпечували, принаймні, видиму єдність земель Проте політична стабільність підтримувалася доти, доки між князями існувала згода щодо того, хто серед них найстарший і, отже, має право на верховну владу. З порушенням такої одностайності різко слабшали родові та особисті зв’язки між різними князівствами.
Розпад Київської Русі був зумовлений, головним чином, розвитком феодальних відносин, появою вотчинного землеволодіння. Завоювавши наділ, князь перетворював його на свою власність, порядкував самостійно і передавав у спадщину дітям. Так виникли нові малі й великі князівства, які перестали підкорятися київському князю.
З відокремленням нових князівств населення і територія Київської держави зменшилися настільки, що перед нею мало чим поступалися інші князівства. Саме тоді Київ з прилеглими територіями став називатися «Руською землею» – у вузькому значенні слова.
Все це, звичайно, не могло не відбитися й на господарському розвитку країни. Зокрема, з кінця XI ст. значення шляху «з варягів у греки» почало швидко зменшуватися. Це мало згубні наслідки для економіки Києва. Заповзятливі європейські купці, обминаючи Київ, налагодили прямі зв’язки між Західною Європою та Візантією, Малою Азією та Близьким Сходом. Крім того, руським князям, які воювали між собою, вже важко було захистити шлях по Дніпру від наскоків кочовиків. Під час хрестового походу в 1204 р. були пограбовані Константинополь та квітучий в минулому Аббасидський халіфат зі столицею в Багдаді. Внаслідок цього Київ втратив двох найзначніших своїх торгових партнерів. Велична колись столиця Русі політично, економічно та соціальне поступово занепадала, й водночас з її занепадом починає руйнуватися і весь державний організм Київської Русі.
Важливою науковою проблемою історії як Росії, так і України до нього часу залишається питання історичної спадщини Київської Русі. Серед різних точок зору, висловлених з нього приводу вченими, найбільшої уваги заслуговують полярні концепції російського історика великодержавника М. Погодіна та українського – М. Грушевського. Перший з них стверджував, що після розпаду Київської Русі населення Наддніпрянщини перейшло на територію Центральної Росії і згодом утворило Московську державу. Інакше кажучи, він навіть не помічав і не хотів помічати існування окремого українського народу. М. Грушевський, навпаки, вважав, що російський народ не має ніякого відношення до Київської Русі. На його думку, подібно до того, як Галлія – колишня провінція Рима, а нині Франція – запозичила з Риму багато елементів його суспільно-економічного устрою, законодавства та культури, щось подібне вчинила Москва стосовно Києва. М. Грушевський наголошував, що прямими спадкоємцями політичної і культурної традиції Києва були Галицьке та Волинське князівства. Інший український історик С. Томашівський назвав Галицьке-Волинське князівство, безперечно, українською Державою, оскільки в XIII ст., в апогеї своєї могутності, ці об’єднані князівства охоплювали 90% населення, що проживало в межах сучасних кордонів України
У післяреволюційний період, як цілком справедливо стверджують історики, дослідники користувалися тим науковим багажем, який був набутий дожовтневою російською історіографією. Практично стара ідея початку російської держави від Київської Русі перейшла і в праці радянських істориків.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Розпад Київської держави. Галицько-Волинське князівство як фактор продовження українського державного життя

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок