Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> ЦЕРКОВНІ МАЄТКИ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХМІІ СТОЛІТТЯ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН КРАЮ

ЦЕРКОВНІ МАЄТКИ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХМІІ СТОЛІТТЯ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН КРАЮ

Назва:
ЦЕРКОВНІ МАЄТКИ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХМІІ СТОЛІТТЯ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН КРАЮ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,36 KB
Завантажень:
276
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
В.О. Левицький
ЦЕРКОВНІ МАЄТКИ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХМІІ СТОЛІТТЯ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ
ВІДНОСИН КРАЮ
Тривале збереження в структурі землеволодіння Правобережної України другої половини XVIII ст. церковних маєтків було однією з характерних рис її аграрного ладу. Врахування господарської діяльності церкви дає можливість вичерпно охарактеризувати соціально-економічний розвиток суспільства, передусім форми власності на засоби виробництва, організацію виробничого процесу та суспільного розподілу. Це цілком стосується й економічної історії Правобережної України, де церковні маєтки хоча і поступалися за своїми розмірами поміщицьким, проте відігравали важливу роль в аграрному, промисловому й торгово-лихварському розвитку регіону.
Перші праці світських і церковних авторів другої половини XIX ст. якщо і торкалися питання розвитку церковних маєтків, то обмежувалися лише кількісними параметрами, не висвітлюючи економічного змісту. Значну увагу на проблеми господарського розвитку церкви на Правобережній Україні звернули наприкінці XIX - на початку ХХ ст. члени Подільського єпархіального історико- статистичного комітету і Волинського церковно-археологічного товариства. Спорадичний матеріал із соціально-економічної історії церкви можна віднайти у ряді праць радянського періоду. Зокрема, В.А. Смолій побіжно показав деякі аспекти економічної діяльності церкви на Правобережжі у другій половині XVIII ст. [9]. В.Й. Борисенко вперше розглянув формування феодального землеволодіння як результат спільного розвитку світської та духовної феодальної власності [1].
Значним кроком у вивченні історії соціально-економічного розвитку церкви на Правобережній Україні стали праці О.П. Крижанівського [5] та А.Л. Зінченка [2]. Автори висвітлюють характер і масштаби господарської діяльності церкви у XVIII - першій половині ХІХ ст. Вони охоплюють поглядом велике латифундійне землеволодіння єпископів і монастирів, дрібніші маєтки інших церковних власників, розкривають основні риси економічного ладу цих маєтків, досліджують місце церковної економіки в соціально-економічному розвитку Правобережної України. Загалом проблема економічного становища церкви на Правобережній Україні, методи господарювання в церковних маєтках вивчені недостатньо. Тому подальші дослідження в цьому напрямку дадуть можливість рельєфно уявити роль церкви в економічному житті Правобережної України другої половини XVIII ст.
Збереження в структурі землеволодіння Речі Посполитої церковних маєтків було обумовлено консервативною рисою її соціально-економічного й політичного ладу. Основні особливості економічного розвитку Польщі у ХVШ ст. визначалися пануванням панщинного господарства, пов'язаного з домінуванням шляхти і магнатів, слабким станом міщан. Протягом усього ХVШ ст. до монастирів, костелів та інших церковних установ продовжували переходити населені маєтки, як за правом купівлі і дарування, так і за закладним правом. Конституція 1768 р. нові фундації дозволяла лише за постановою сейму. Передавання земельних угідь на користь церкви, які не мали такого затвердження, вважалися недійсними [2.-С.21].
Щодо уніатської церкви, то її земельні володіння у другій половині ХVШ ст. також збільшувалися, вона одержує від поміщиків земельні наділи або дозволи користуватися ними. Збільшувалися її землеволодіння і за рахунок вдалих лихварських операцій. Уніатський митрополит став найбільшим земельним власником серед духовних феодалів Правобережжя. Його маєтки були розкидані по Центральній Київщині, на Поліссі та в Білорусії. Лише на Волині та Київському Поліссі йому належали 1740 дворів. Згідно з класифікацією, яку запропонував П.Г. Козловський [4.-С.79-80], земельні володіння митрополита можна вважати латифундійними (понад 1000 дворів).
Слід зауважити, що в Речі Посполитій католицькі духовні ієрархи, як і світські магнати, досить часто реально володіли лише частиною своїх маєтків, решту ж гуртом чи вроздріб роздавали своїм родичам. Це відбувалося у формі оренди на пільгових умовах, довгострокової оренди (так званому "емфітевтичному праві"), з метою вербування клієнтури чи видачі на пожиттєве користування (на "граціозному праві").

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: ЦЕРКОВНІ МАЄТКИ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХМІІ СТОЛІТТЯ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН КРАЮ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок