Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Чотири хвилі української імміграції до Бразилії 

Чотири хвилі української імміграції до Бразилії 

Назва:
Чотири хвилі української імміграції до Бразилії 
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
4,56 KB
Завантажень:
482
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
 
Реферат на тему:
Чотири хвилі української імміграції до Бразилії 


Імміграція українців в Бразилію, яка почалася наприкінці ХІХ століття, сформувалася в основному внаслідок сталінських депортацій і міграції часів ІІ Світової війни, тобто мала, передусім, політичні мотиви та була викликана наслідками воєн у регіоні. З огляду на своє розташування, Україна страждала від багатьох нападів як зі Сходу, так і з Заходу, і не один раз її міста, села та поля спалювали та спустошували. Спочатку Бразилія здавалася українцям найбільш привабливим місцем. Перші українські емігранти були селяни з Буковини, що оселилися у південній частині штату Па-рана. У 1891 році невелика група селян зі Східної Галичини заснувала коло-нію Санта-Барбара в повіті Палмейра.
Переважна більшість українців виїхала в Бразилію у 1895-1897 й 1908-1910 роках зі Східної Галичини.
У 1895 р., коли в Галичині з'явилися агенти італійських пароплавних компаній, що обіцяли дешеві й родючі землі в Бразилії, почалася дійсна "бразильська лихоманка". У шлях рушили близько 15 тисяч безземельних селян, що мали саме неясне уявлення про те, що за країна Бразилія й де вона знаходиться.
Однак, прибувши сюди, замість обіцяного чорнозему вони одержали наділи в непрохідних джунглях на околицях Прудентополиса, штат Парана. Кинуті напризволяще, страждаючи від нездорового клімату, зіштовхуючись із вороже настроєними індіанцями й, що гірше всього, зовсім позбавлені медичної допомоги, багато хто вмирав незабаром після приїзду. Частина поверталася додому. Ті, що залишилися, намагалися налагоджувати господарство в боротьбі з дикою природою. Отже, умови життя перших українських поселенців у Бразилії були надзвичайно важкі. Бразильський уряд відмовився надавати їм допомогу. Однак, незважаючи на всі ці труднощі, мрія про дешеву землю продовжувала притягати галичан у Бразилію.
У 1896 році центром поселення українських іммігрантів стало м. Прудентополіс. Вони також створили свої колонії в Антоніо Олінто, Сантос-Андраде, Ріо-Кларо, Доризон, Ірасеме та інших місцевостях.
Друга хвиля української еміграції припадає на 1907-14 роки, коли до Бразилії переселилися ще 15 тисяч українців (переважно вихідці зі Східної Галичини). Від-повідно до урядової програ-ми частина прибулих одержала наділи землі у 25-30 га, інші пішли працювати на будівництво залізниць. У цей період з'явили-ся нові українські колонії - Іваї, Іра-ті, Ітапара, Вера-Гуарані та інші.
Втім, коли стало широко відомо про більш сприятливі умови в США й Канаді, еміграція в Бразилію різко скоротилася.
Незважаючи на важкі умови життя українських поселенців, їхня кіль-кість в Бразилії напередодні Першої світової війни становила близька 45 тисяч осіб. На початку 20-х рр. в околицях м. Прудентополіс діяли 23 українські школи, 9 церков і каплиць, 10 фі-лій Українського Союзу. Загалом українська гро-мада у Бразилії у 1922 році мала вже 64 шко-ли. Надзвичайно велику допомо-гу українській школі у Бразилії надав митро-полит Андрей Шептицький, який особисто відвідав численні українські громади в Бразилії, активізував робо-ту «Шкільного союзу». Українську школу в Бразилії підтримувало товариство «Просвіта» (подекуди зустрічається з на-звою «Товариство ім. Т. Шевченка»), яке почало діяти у 1902 році у Куритибі, а згодом і в інших місцях поселення українців. Напередодні Першої світової війни у Бразилії було вже 32 відділен-ня «Просвіти». Значно активізу-вав життя у Бразилії так званий «Доризонський з'їзд» (1922 р., м. Доризона), проведений за сприяння митрополита Андрея Шептицького і представника уряду ЗУНР П. Карманського. У 1931 році о. Д. Сідлецький організував молодіжну організацію «Молоде козацтво», що пожвавило діяльність української православної громади у Бразилії. Але українське куль-турне життя було припинене на-прикінці 30-х рр., коли бразильський уряд у 1938 році заборонив діяльність усіх небразильських товариств і навчання мовами різних етнічних груп.
Третя хвиля української еміграції до Бразилії відбу-лася між двома світовими війнами, ко-ли до країни прибуло близько 9 тисяч селян не тільки з Галичини, а й Волині та Полісся, менше з Бу-ковини і Закарпаття.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Чотири хвилі української імміграції до Бразилії 

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок