Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Українські меценати: Павло Потоцький. Андрей Шептицький. Петро Яцик

Українські меценати: Павло Потоцький. Андрей Шептицький. Петро Яцик

Назва:
Українські меценати: Павло Потоцький. Андрей Шептицький. Петро Яцик
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
14,08 KB
Завантажень:
456
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
РЕФЕРАТ
на тему:
Українські меценати: Павло Потоцький. Андрей Шептицький. Петро Яцик


План
1. Павло Потоцький.
2. Андрей Шептицький. 
3. Петро Яцик.
4. Список літератури


Павло Потоцький.
"Походив з українського старшинського роду з Полтавщини. Батько — Платон Олександрович — суддя Кобеляцького повітового суду, маршалок (предводитель дворянства) цього повіту. Закінчив Полтавську Петровську гімназію, Полтавський кадетський корпус та математичне відділення Петербурзького артилерійського училища, Петербурзьку артилерійську академію. Учасник російсько-турецької війни та російсько-японської війни. 1917 р. був генералом артилерії. У Санкт-Петербурзі зберігав свою колекцію. 1926 р. передав її урядові України (заява № 6). Зібрання експонатів одержало назву "Музей України" (колекція Потоцького), оскільки було присвячено тільки історії України. Склад колекції: живопис, гравюра, малюнки, карти, атласи, книги, зброя, срібло, коштовності, рукописи (поміж них чимало гетьманських універсалів), колекція меню... Серед 12 тисяч книг — велика кількість видань, присвячених коневодству...", — уривки з рукопису історика Т. Лютої.
Група дослідників почала шукати сліди музею Потоцького, складати бібліографію друкованих і загублених праць цього справді химерного чоловіка та публікацій про його колекцію (виявляється, свого часу все це існувало). Катерина Климова впорядкувала довідник архівних матеріалів і бібліографії, який вражає фактографічним багатством.
Потоцький захоплювався батальним мистецтвом, став у ньому тим, кого називають професіоналом. Водночас він не втратив юнацьких зацікавлень історією й почав досліджувати сторінки воєнної історії Росії. Він коментував архівні документи, створював воєнні музеї, був науковим консультантом низки наукових установ, хра-нителем інтендантського музею.
Потоцький став одним із найактивніших членів Товариства дослідників української історії, писемності й мови, заснованого в Петрограді. Тамтешнє українське земляцтво на своїх зборах виголошувало доповіді й реферати з питань історії, археології, мистецтва, книгодрукування, фольклору. Й раптом поміж них опиняється вчорашній професійний військовик і виголошує доповіді на такі теми: "Українські вчені та діячі про М. О. Максимовича", "Часопис "Основа" та її фундатори", "Бібліотека Т. Г. Шевченка", "Буквар Т. Г. Шевченка", робить чимало цікавих повідомлень про економічне становище Слобідської України у XVIII ст., про козацькі літописи й гетьманські універсали. Як з'ясувалося, цей чоловік не тільки не відрікся свого українського кореня, а навпаки — присвятив себе служінню національній історії. Він уже зібрав на той час просто фантастичну колекцію українських старожитно-стей. "Необхідно відзначити кілька факторів, що сприяли успішному формуванню його колекції, — пише Катерина Климова. — По-перше, велика ерудиція П. Потоцького в пошуках унікальних предметів старовини. По-друге, наявність коштів (прибутки від маєтків на Полтавщині), які давали велику можливість П. Потоцькому, що збирав колекцію, купувати найцінніші історичні пам'ятки власним коштом. По-третє, знайомства з антикварами в Росії та за кордоном, що сприяло придбанню матеріалів, які його цікавили".
У 1926 р., коли українські владці дали згоду на перевезення колекції Потоцького до Києва, з'ясувалося, що він має понад 17 тис. книг десятьма мовами, понад 5 тис. карт, кілька десятків унікальних зразків зброї, срібних виробів понад 20 пудів, знамениту мейсенську порцеляну, фаянс Києво-Межигірської фабрики, живопис, офорти.
Поміж дорогоцінних інкунабул — книги з автографами Шевченка, Марка Вовчка, Пантелеймона Куліша, Квітки-Основ'яненка,
Івана Котляревського, Миколи Костомарова, книги з особистої бібліотеки Тараса Шевченка (Потоцький стверджував, що вона складалася з дев'яносто восьми назв).
Як пишуть дослідники, у 90-і рр. вдалося розшукати лише окремі примірники зі знаменитої книжкової колекції Потоцького. Куди ж поділися раритетний "Синопсис" чи рукопис "Істория Малой России" Бантиша-Каменського з портретами Богдана Хмельницького та його сина Юрія, написані Аргуновим, невідомо.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Українські меценати: Павло Потоцький. Андрей Шептицький. Петро Яцик

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок