Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> ВІДРОДЖЕННЯ КОЗАЦТВА НА КАТЕРИНОСЛАВЩИНІ (СЕРПЕНЬ-ЛИСТОПАД 1917 р.)

ВІДРОДЖЕННЯ КОЗАЦТВА НА КАТЕРИНОСЛАВЩИНІ (СЕРПЕНЬ-ЛИСТОПАД 1917 р.)

Назва:
ВІДРОДЖЕННЯ КОЗАЦТВА НА КАТЕРИНОСЛАВЩИНІ (СЕРПЕНЬ-ЛИСТОПАД 1917 р.)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
12,39 KB
Завантажень:
286
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
В.Г. Бондаренко
ВІДРОДЖЕННЯ КОЗАЦТВА НА КАТЕРИНОСЛАВЩИНІ (СЕРПЕНЬ-ЛИСТОПАД 1917 р.)
Відродження української державності на початку 90-х рр. стало поштовхом до відновлення та розвитку козацького руху. Бурхливо почали виникати козацькі товариства, особливо на землях Запорізької, Дніпропетровської, Донецької областей. Цей процес був обумовлений історією, традиціями Запорозької Січі, до якої належали ці землі. У 1995 р. був прийнятий Указ Президента, який розглядав проблеми відродження козацтва. Пізніше були прийняті інші нормативні документи, зокрема "Державна програма з відродження козацтва на 2001-2005 рр.", та відповідні обласні програми. "Програма відродження та розвитку козацтва в Запорізькій області на 2002-2005 рр." затверджена на сесії обласної Ради 28 серпня 2002 р. Важливим чинником державної політики щодо козацтва є використання досвіду попередніх спроб відновити козацтво на Україні. Такою спробою було заснування вільнокозацького руху в 1917-1918 рр. Центрами його були землі Київщини, Катеринославщини, Херсонщини, тобто - гетьманщини, та Січі. Тому дослідження цього модерного досвіду XX ст. на Катеринославщині може стати основою для розроблення регіональної політики з розвитку та поширення козацького руху.
Історіографія вільнокозацького руху на Катеринославщині є незначною та спорадичною. До неї, як і до історіографії всієї проблеми, можна застосувати періодизацію, за якою виділяються три етапи. Перший - 20-30-ті рр. XX ст., другий - 40-80-ті рр., третій починається з проголошення незалежності України. На першому та другому етапах співіснували два напрямки - радянська та національно-державницька історіографія. Перший напрямок був заідеологізований, хоча і збагатив науку деяким цінним фактологічним матеріалом. Недоліком другого була відсутність у розпорядженні авторів багатьох важливих документів і матеріалів, перш за все архівних. Дослідники цього напрямку також не завжди дотримувалися принципу об'єктивності.
Серед досліджень радянської історіографії 20-30-х рр., які містять важливий фактологічний матеріал, ми можемо виділити збірник, присвячений 10-й річниці Жовтневого перевороту на Катеринославщині, працю А. Горба та деякі статті в журналі "Літопис революції" [1; 2; 3]. Українські історики на тому ж етапі присвятили деякі сторінки своїх праць подіям на Катеринославщині, але їхні повідомлення незначні за обсягом та епізодичні. Найбільш цінними є праці І. Мазепи та Д. Дорошенка [4; 5]. Недостатність уваги до Катеринославщини пояснювалась тим, що більшість авторів досліджували того часу - та і в подальшому - історію Звенигородського коша, бо для цього існувала джерельна база і він був найвідомішим серед організацій Вільного Козацтва.
У 40-80-х рр. у радянській історіографії з'являється монографія П. Гарчева, яка подає відомості про вільнокозацький рух на Катеринославщині [6]. У зарубіжній українській історіографії в працях П. Мірчука та П. Феденка представлені деякі факти та висновки щодо подій 1917-1918 рр. на Катеринославщині й участі в них козацтва [7; 8]. Журнали "Українське козацтво" та "Вісті комбатанта" у своїх науково-популярних статтях публікували цінні матеріали, присвячені революційним подіям у катеринославському регіоні [9; 10; 11].
Сучасні українські історики В. Голубко, П. Захарченко, Г. Папакін подають деякі факти з історії Катеринославського коша, але вони розпорошені та неузагальнені, незначні за обсягом. До того ж на закономірності розвитку вільнокозацького руху на Катеринославщині переносяться об'єктивні та суб'єктивні чинники, встановлені ними для Звенигородського коша [12; 13; 14]. В. Лободаєв у дисертаційному дослідженні та статтях головну увагу також приділяє Київщині та Черкащині. Щодо південних організацій Вільного Козацтва, то вони досліджені недостатньо. Знов таки цей автор намагається зробити загальними закономірності вільнокозацького руху регіонів колишньої Гетьманщини [15; 16].
Таким чином, відродженню козацтва на Катеринославщині в історіографії приділялася недостатня увага, відомості носили спорадичний, характер.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: ВІДРОДЖЕННЯ КОЗАЦТВА НА КАТЕРИНОСЛАВЩИНІ (СЕРПЕНЬ-ЛИСТОПАД 1917 р.)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок