Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Спроби національної аристократії відновити Українську державу. Люблінська унія 1569 р. та її вплив на подальшу долю українського народу. Україна й Крим: проблеми стосунків. Відсіч турецько-татарським вторгненням

Спроби національної аристократії відновити Українську державу. Люблінська унія 1569 р. та її вплив на подальшу долю українського народу. Україна й Крим: проблеми стосунків. Відсіч турецько-татарським вторгненням

Назва:
Спроби національної аристократії відновити Українську державу. Люблінська унія 1569 р. та її вплив на подальшу долю українського народу. Україна й Крим: проблеми стосунків. Відсіч турецько-татарським вторгненням
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,68 KB
Завантажень:
259
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
РЕФЕРАТ
на тему:
Спроби національної аристократії відновити Українську державу. Люблінська унія 1569 р. та її вплив на подальшу долю українського народу. Україна й Крим: проблеми стосунків. Відсіч турецько-татарським вторгненням


План
1. Спроби національної аристократії відновити Українську державу.
2. Люблінська унія 1569 р. та її вплив на подальшу долю українського народу.
3. Україна й Крим: проблеми стосунків. Відсіч турецько-татарським вторгненням.
4. Список літератури


Спроби національної аристократії відновити Українську державу.
Україна втратила державність, але прагнення народу до державного самовизначення не зникло. Форми боротьби залишились ті самі, однак орієнтація на зовнішні сили змінилася. Переконавшись у нездатності Литви задовольнити вільнолюбні прагнення українців і власні претензії, феодальна верхівка почала дедалі частіше звертати погляд на православну Московщину. На кінець XVI ст. Московське князівство завершило об'єднання навколишніх земель і перетворилося на Московську централізовану державу з тенденцією до всебічного територіального розширення. Розглядаючи білоруські та українські землі як вотчину предків московського князя, Іван III заявив литовському князеві Казимиру: "Наші міста, і волості, і землі, і води король за собою тримає". Тим самим на всю Європу була продемонстрована експансіоністська політика московського уряду. Територіальні претензії московських правителів виявилися й у привласненні титулу князів "усієї Русі". В експансіоністській Московщині частина української знаті сподівалася знайти захист від наступу литовських властей, зміцнити свої позиції й відновити державність.
На усунення від влади українські феодали відповіли організацією змови. Брат останнього київського князя Михайло Олелькович мав намір скинути Казимира з престолу й оволодіти великокнязівським столом. У разі невдачі змовники передбачали
"відсісти" від Литви й приєднати до Московського князівства "руські" землі вздовж р. Березини. Але задум не здійснився. У 1481 р. змову було викрито, керівників — Михайла Олельковича та Івана Гольшанського — схоплено й страчено в Києві, Федір Бєльський втік до Москви, де був з пошаною прийнятий московським князем, а його приклад наслідували й інші аристократи.
Дії українських князів загострили й без того напружені стосунки між Литвою і Московією. Після смерті Казимира у 1492 р. і обрання одного його сина — Олександра — великим князем литовським, а іншого — Яна Ольбрехта — польським королем московські війська почали наступати на прикордонні смоленські й чернігово-сіверські землі. Такий же похід вони зробили й в 1493— 1494 рр. У ході воєнних дій на бік московського князя перейшли нащадки давніх чернігово-сіверських князів Новосельських, Одоєвських, Воротинських, Білевських та ін. За мирним трактатом 1494 р. Литва мусила визнати їхні землі складовою частиною московського князівства. Литовський князь одружився з дочкою Івана III Оленою. Однак стосунки між тестем і зятем не налагодилися. Московський князь і надалі претендував на інші "руські" землі, мотивуючи свої дії необхідністю захисту українців і білорусів від релігійних переслідувань і насаджування католицизму серед православних. У 1600 р. до Москви відійшли нащадки московських втікачів у Литву князі Семен Можайський, Василь Шемячич та інші, яким належали великі міста Чернігів, Стародуб, Новгород-Сіверський та багато волостей. Вся Чернігово-Сіверщина опинилася під владою московського князя. Територіальні надбання Московщина закріпила військовою силою, завдавши серйозної поразки литовським військам під Дорогобужем. За умовами перемир'я 1503 р. Литва визнавала за Московією всю Чернігово-Сіверщину з 19 містами й всіма волостями. Московити майже вийшли до Дніпра й давнього Києва, однак цим не задовольнилися і в 1507 р. почали війну проти Великого князівства Литовського за нові руські землі.
З початком воєнних дій активізувався визвольний рух української знаті, його очолив князь Михайло Глинський.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Спроби національної аристократії відновити Українську державу. Люблінська унія 1569 р. та її вплив на подальшу долю українського народу. Україна й Крим: проблеми стосунків. Відсіч турецько-татарським вторгненням

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок