Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Суспільно-політичні умови розвитку української культури початку XX ст.

Суспільно-політичні умови розвитку української культури початку XX ст.

Назва:
Суспільно-політичні умови розвитку української культури початку XX ст.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,72 KB
Завантажень:
56
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
РЕФЕРАТ
на тему:
Суспільно-політичні умови розвитку української культури початку XX ст.


План
1. Суспільно-політичні умови розвитку української культури початку XX ст.
2. Список літератури


Національно-колонізаторські монархічні режими Російської і Австро-Угорської імперій не були зацікавленими в усебічному розвитку української культури, страхаючись пов'язаного з цим зростання загально-політичної і національної самосвідомості мас. Тому й політика правлячих кіл була такою, щоби всіляко гальмувати прагнення мас мати освіту.
Особливо така політика проявилась напередодні Першої світової війни, коли письменність на українських землях у складі Російської імперії не досягала навіть середнього по всій країні показника — ЗО %. На кожну тисячу осіб тут навчалося лише 67 учнів. Більше того, не було запроваджено початкового обов'язкового навчання. Працювало лише 452 середні школи, в яких навчалося 140 тис. учнів. У 19 вищих навчальних закладах налічувалося близько 27 тис. студентів.
Майже таким самим було становище народної освіти й на українських землях у складі Австро-Угорської імперії. Тут рівень освіти був найнижчим серед усіх провінцій імперії. На початку XX ст. з 6240 сіл Галичини 2214 не мали нормальних, а 981 — будь-яких шкіл. Середніх шкіл на Галичині налічувалося 49, із них з українською мовою викладання — лише 4. На Буковині існувала тільки одна українська гімназія. В Закарпатті шкільне навчання велося угорською мовою.
На всій території України не було жодного вищого навчального закладу з українською мовою викладання, а під владою царської Росії — навіть жодної української школи на державному утриманні. Така політика царизму щодо української мови мала далекосяжну мету — душити розвиток української культури в самому зародку. Навіть після скасування у буремні дні революції 1905— 1907 рр. заборонних указів 1863 і 1878 рр. щодо видання книг, показу театральних вистав та проведення інших культурно-освітніх заходів українською мовою, російський царизм так і не дав дозволу на запровадження навчання у школах України рідною мовою переважної більшості населення.
Проігнорували царські власті й вимоги студентів щодо запровадження у Київському, Одеському, Харківському університетах вивчення історії України, українського мовознавства і української літератури. А професори, які на свій страх і ризик самі взялися викладати ці навчальні предмети, зазнали переслідувань і примусових звільнень з роботи. Зрештою, царські власті "змилостивилися*': дозволили викладати в університетах курс "історії малоросійської словесності", але й той лише як факультатив і до того ж з викладанням його обов'язково російською мовою.
Після поразки революції 1905—1907 рр. самодержавна реакція виступила знову проти всіх "інородницьких товариств". В Україні була заборонена "Просвіта", не дозволялися видання літератури і читання публічних лекцій українською мовою. З виданих тут 1913 р. 5283 назв книг лише 175 вийшло українською. Коли ж розпочалася Перша світова війна, царизм остаточно заборонив усі періодичні видання українською мовою. Отже, 1915 р. на всій території України, в тому числі у зайнятій царськими військами Галичині, не лишилося жодної газети чи журналу українською.
Проте піднесення національного руху, посилення соціальної боротьби мас впливало на розвиток української літератури.
Демократичними ідеалами пройнята вся творчість Олександра Олеся (Кандиби). Революціонер-романтик, він політизував українське поетичне слово, відверто поставивши його на службу розбудові української культури. Чотири збірки поезії Олеся, видані з 1907 по 1917 рр., викликали широкий громадський інтерес.
Українські письменники-демократи, самі будучи активними учасниками визвольного руху, підпорядковували його ідеалам і свою літературну творчість. Повість Михайла Коцюбинського
"Фата-моргана" — це справжня епопея боротьби в українському селі напередодні і під час революції 1905—1907 рр. Оповідання Коцюбинського оспівують мужність борців за волю народу — тих, хто не залишився осторонь гострих соціальних і міжнаціональних конфліктів, що виникли в житті суспільства.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Суспільно-політичні умови розвитку української культури початку XX ст.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок