Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Загальна характеристика становлення і розвитку українського меценатства. Українське меценатство в період Середньовіччя. Петро Конашевич-Сагайдачний

Загальна характеристика становлення і розвитку українського меценатства. Українське меценатство в період Середньовіччя. Петро Конашевич-Сагайдачний

Назва:
Загальна характеристика становлення і розвитку українського меценатства. Українське меценатство в період Середньовіччя. Петро Конашевич-Сагайдачний
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,37 KB
Завантажень:
52
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
РЕФЕРАТ
на тему:
Загальна характеристика становлення і розвитку українського меценатства. Українське меценатство в період Середньовіччя. Петро Конашевич-Сагайдачний


План
1. Загальна характеристика становлення і розвитку українського меценатства. 
2. Українське меценатство в період Середньовіччя.
3. Петро Конашевич-Сагайдачний.
4. Список літератури



Становлення і розвиток українського меценатства
Історія нашого меценатства — то, мабуть, одна з найцікавіших сторінок українського минулого, бо вона майже не вивчена. Багато кому відомо, для прикладу, про славетні справи Ярослава Мудрого — великого будівничого держави й покровителя всіх муз у Київській Русі, але не знаємо, що майже всі князі нашої Русі були великими ктиторами, що за неписане правило кожному з них було будувати на рідній землі храми, вкладаючи в ту справу кошти не тільки державні, а й власні.
Історія українського меценатства приховує в собі чимало і загадкових, і драматичних людських доль. Хоча найбільш відомі імена чоловіків-меценатів, та приємно усвідомлювати, що й жінки були причетні до доброчинства. Так, княгиня Анастасія Юріївна Гольшанська (в заміжжі Заславська) дала великі кошти на переклад і друк знаменитого Пересопницького Євангелія; княгині Олена й Софія Чорторийські у 1597 р. заснували спеціальну фундацію при Пересопницькому монастирі, дали кошти на шпиталь для недужих убогих і заснували школу для селянських дітей. А Ганна Гойська подарувала Почаївській лаврі земельні посілості та образ Божої Матері, що його одержала від грецького митрополита Неофіта. Це ще не всі імена, що ми можемо назвати.
Часто можна почути, що меценатство — це подвиг усього людського життя. У часи нашої бездержавності українська культура й українське літературне слово вижили саме завдяки меценатам. Скажімо, Євген Чикаленко розробив цілу програму підтримки українських письменників. Звичайно, нинішні меценати заслуговують на неабияку повагу, і все ж їм не дорівнятися до величі тих, хто творив нашу українську історію.
Українське меценатство в період Середньовіччя.
Острозькі — одна з найвідоміших родин в українській історії XIV—XVI ст. Імена Костянтина Івановича Острозького й молодшого сина його Василя (Костянтина) Острозького назавжди залишилися на скрижалях людської пам'яті. Збереглося чимало високих оцінок особи князя Костянтина Острозького його сучасниками, починаючи від польського короля Стефанія Баторія й папського нунція Спа-ноччі.
Князь Костянтин Острозький був дивовижно багатою людиною. Можливо, найбагатшою у всій державі. Військовий перепис 1528 р. подає нам таку деталь: Острозький повинен дати військові 426 коней. У 1530-х рр. князь Костянтин обіймає високі посади: він староста Брацлавський та Вінницький, воєвода Торкський, і він же — найвищий гетьман Великого князівства Литовського. Усі ці високі посади, як стверджує Іван Огієнко, зробили князя Костянтина Івановича фактично керівником усієї Литви. Історики свідчать: Костянтин Острозький був видатним полководцем, із 63 проведених ним битв програно було лише дві.
Уславився князь і як захисник православної віри, яка в ті часи зазнавала великих утисків від шляхти. Давав Костянтин Острозький щедрі пожертви на храми, сцорудив дві церкви у Вільно, в Острозі заснував монастир Святої Трійці. Всі Острозькі постійно жертвували великі кошти на Києво-Печерський монастир. Не був винятком і Костянтин Іванович. 1516 р. він разом із дружиною Тетяною видав цьому монастиреві нову грамоту, в якій підтверджувалось: "Небожчиця матка і теща моя, княгиня Семеновая Юр'євича Настасья (Гольшанська), придала двор свой на Волиню Городок іс приселки". Постійно опікувався Острозький і Дер-манським монастирем (його дід був ктитором цього монастира). Збереглися документи, в яких зафіксовано чимало цінних княжих дарів монастиреві: коштовний посуд, облачення, хрест, рідкісні рукописи. "Пожертвам князя, малим і великим, не було кінця", — писав митрополит Іларіон. Поховано Костянтина Острозького в Києво-Печерській лаврі, у північно-західному куті Успенського собору.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Загальна характеристика становлення і розвитку українського меценатства. Українське меценатство в період Середньовіччя. Петро Конашевич-Сагайдачний

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок