Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> реферат на тему: Особливості поетичної творчості Григора Лужницького

Особливості поетичної творчості Григора Лужницького / сторінка 3

Назва:
Особливості поетичної творчості Григора Лужницького
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,12 KB
Завантажень:
57
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Хоча людська природа є немічною і грішною, ліричний герой твору, усвідомлюючи свої провини, твердить: “І чашу горя з власних рук я п’ю…”13.
Мікрообраз чаші невипадковий. Він викликає підтекстові євангельські ремінісценції. Ісус, молячись на Оливній горі перед розп’яттям, просив у Отця, щоб відвернув від нього, якщо це можливо, чашу страждань. Чужим серед людей, серед грішного світу відчуває себе ліричний герой. Щоб досягти Абсолюту, потрібно увійти у вимір сакрального, а життєві клопоти, недосконалість тісно пов’язують людину з профанним, колективним, безсвідомим. Сакральне і профанне, існуючи у певних зонах, творять циклічність. Останнє проявляє себе у “світовій темряві”14.
Смерть у поезії “Сумнів” є точкою зіткнення двох площин: профанної і сакральної, перехід з одного часового виміру в інший, від хаосу до впорядкованості. Діади і протилежності характерні для буття людини. Антитеза знайшла свій вияв в уявленнях про полярність людської природи. В оцінці ліричним героєм смерті домінує не трагедійний кінець, а прямування до абсолюту. Сакральне виступає символом істиного життя, яке не підвладне часу. Християнські символи вказують на транстемпоральність буття, входження у вимір “наскрізного”. Вони слугують своєрідним опертям у пошуку сутнісного, актуалізовують біблійний контекст. Запитальна конструкція (“Я – сам один?”), якою закінчується вірш, передає спосіб думання, пошук питомих істин.
Ціннісне осердя поетичних творів Григора Лужницького становлять глибокі роздуми про призначення людини на землі. Письменник часто вдається до творення дихотомій земного і небесного, тимчасового і вічного. У просторовій, часовій площинах це символізує хрест, який поєднує парадигматичну та синтагматичну вісь, вертикальний та горизонтальний просторові виміри. Хрест як символ має надзвичайно глибоку історію: завдяки “своїй геніальній простоті й універсальності, цей символ може означувати буквально все: життя, смерть і безсмертя,… Бога-вседержителя і бога земного, вертикаль і горизонталь, взаємопроникнення часу та простору”, – відзначає Анатолій Ткаченко15. Проте творення того чи іншого образу залежить від вибору домінат:
У шовку, багрі хрест горів,
болючим зором вниз глядів,
в тишу гробів…
“На чорних раменах хреста…”
Образ світу у цій поезії витворюється через мікрообраз роздоріжжя, відгомони якого знаходимо у міфології та фольклорі, зокрема в казках. Відбувається поділ на праве – ліве, горизонтальне – вертикальне. Цей простір “хрестоподібний”, ускладнений перешкодами (гори, яри, ріки), постійними перепадами (підйом, падіння, крутий поворот). Вибір робить душа. Вона вибирає сутнісне, відкидаючи несправжнє, дочасне:
Іде у тінях піль, ланів
моя душа…
Іде самітна і сумна…
На роздоріжжу двох шляхів,
під тихим взором згаслих снів
Схилилася вона
на чорні рамена хреста…
“На чорних раменах хреста…”
Мікрообраз роздоріжжя знаходимо в інших віршах:
І тихо вниз схилилась голова,
урвався сміх…
На роздоріжжю плакала душа.
… йшов сніг…
“Уривок”
“Роздоріжжя” існує і в емоційному, душевному світі людини. Воно є символом необхідності світопізнання і самопізнання. Григор Лужницький “гостро відчуває екзистенціальну самотність людини та абсурдність людського буття”, – стверджує Леонід Рудницький16.
Філософське осмислення буття Григором Лужницьким часто пов’язане з певними відтінками та кольоровими гамами. Життя людини письменник називає сірою тінню. Цей образ є наскрізним. Тінь – це щось без субстанції, неживе, незважаючи на те, що переміщається у просторі, дещо несправжнє, несподівано з’являється і раптово зникає. Людина, яка не пізнала істини, а відтак не знайшла сенсу життя, – тінь, “сліпа істота”. Епітет “сліпий” вказує на постать блукаючу, неодухотворену. У зв’язку з кольористикою знову виринає мотив смерті, яка Григором Лужницьким розглядається у глобальних вимірах. Образ “сірої тіні” стає центральним. Поет вказує на абсурдність земного буття. Епітет “сліпий” окреслює природу людини:
Я – сміх! Я скаменілий сміх
сліпих істот…
Котрі скитаються бліді
і падають на грудь землі,
несучи скарги для Висот –
Я – сміх сліпих істот…
“Я – тінь…”
У даному випадку лексема “Висоти” осмислюється як власна назва.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему: Особливості поетичної творчості Григора Лужницького

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок