Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Романтизуюча постмодерна історіографія Е. Доманської

Романтизуюча постмодерна історіографія Е. Доманської

Назва:
Романтизуюча постмодерна історіографія Е. Доманської
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
14,81 KB
Завантажень:
146
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Реферат на тему:
Романтизуюча постмодерна історіографія Е. Доманської


До речі, виразно «ідеологічним» виглядає переконання у «світлості» останнього, що є вихідним пунктом міркувань Доманської.
Симптоматично, що прикметник «новий, -а, -е» є, либонь, найчастіше вживаним у тексті твору. Настанови авторки – свідомо оптимістичні і, на відміну від чималого гурту інших спостерігачів, позбавлені умовного способу (що зовсім не творить, утім, мови лозунгів і плакатів). Становлять вони, власне, справжній «символ віри». Усе це, безумовно, приваблює (якщо не відразу захоплює) читача, втомленого грою барв сучасної теоретичної історії, що від тривалого споглядання зливаються в суцільну брудну пляму (у добу, що ще не знала теперішнього рівня візуалізації культури, казали про писання «сірим по сірому»). Шлях «спасіння», усіяний парадоксами та одкровеннями польського критика історіографії, чекає героїв (апостолів?), хоч пані Ева й наголошує на приватності обраного маршруту.
Міфологічний розмах думки Доманської ворожий будь-яким схоластичним чи то професійно-спортивним обмеженням дослідницького поля. Авторське «я» сміливо вихлюпується на простори Всесвіту (історичного континууму), за ним гучно дзвонять усі «дзвони» Гемінгуея. І хоча, за словами дослідниці, «мова й метод» її книжки «належать вже до минулого («старого світу»)», саме вони (як добре відомо всякому, хто живе після Маркса, Фрейда чи Вебера) надають значної переконливості накресленим «контурам майбутнього» [1, с. 8]. Завдяки їм спроба в «перетворенні банальності» знайти щось «стале, незмінне, безсмертне» у світі, де все здається «зникаючим, пошматованим, відносним» [1, с. 11], виглядає ефективною чи принаймні ефектною.
«Антидотом» на тупики постмодерністичного дискурсу, якому, за власним визнанням, дослідниця завдячує своїм інтелектуальним розвоєм, визнається романтизм. Постмодерн, за Доманською, є явище перехідне, діагноз, але аж ніяк не ліки. Вона переконана, що «існування культури є гарантоване пошанування сфери святості» і лише романтизація світогляду спроможна вдовольнити «голод sacrum, а також вказати можливості освячення людини й життя» [1, с. 13-14].
«Сповнену надії» Метафору початку Доманська, слідом за Дж. Віко, протиставляє просякнутій «гіркотою нездійсненного» Іронії кінця. Світ нового початку, Нову еру, дослідниця окреслює так:
«Перехід, трансмутація, переміни є важкими (якщо взагалі можливі) для подання. Окреслюються, отже, їх симптоми, які, у випадку переходу від новочасності до Нової ери, маніфестуються в засадничій зміні способу мислення про світ та зміні характеру культури. Полягає остання, між іншим, у переході від культур національних чи континентальних до глобальної світової культури, керованої через медіа – з одного боку, і до локальних культур, опертих на традиції, повернені до ідеї caritas (деякі мовлять про повернення до культур племінного характеру), з іншого. У цій новій поставі є ця культура, у якій центр ваги пересувається з часу на простір, зі слова на образ, 3 логосу на ерос, з первня чоловічого на жіночий, з метафори боротьби на метафору народження, з пізнання на переживання, з Розуму на тіло, зі знання на мудрість, з історії на міф. Ці пересування пов`язані також з воланням про інше співвідношення між світом і людиною. Не має це бути співвідношення типу пан-невільник (Гегель), але взаємна залежність, оперта на органічній тотожності. Світ наступаючого нового тисячоліття має бути не "чужим", але приязно відкритим для людини – свого приятеля. Антропоцентризм належить вже до минулої епохи. Зміни ці тягнуть за собою засадничі переформулювання підходу до способів осягнення знань (може бути, нині йдеться швидше про пошуки мудрості), а також до досліджень і стилю писання про їх наслідки» [1, с. 17 -18].
Усвідомлення епохальної новизни змушує спостерігача заново оглянути дослідницький арсенал гуманістики, – гадає Доманська. Вона з симпатією говорить про сучасні спроби вийти поза межі знайомої науковості та критику тези про всевладність Розуму.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Романтизуюча постмодерна історіографія Е. Доманської

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок