Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Біла Церква в роки II світової війни

Біла Церква в роки II світової війни

Назва:
Біла Церква в роки II світової війни
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,30 KB
Завантажень:
261
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
Біла Церква в роки II світової війни


Після перших же повідомлень по радіо про розбійницький напад на СРСР фашистської Німеччини робітники і службовці почали збиратися на своїх підприємствах і в установах, хоча день був вихідний.
Тривогу сіяли накази Верховного командування. Відомий трагічний наказ №270, у відповідності з яким сімї командирів та політпрацівників, котрі здалися в полон або зірвали в бою відзнаки, підлягали арешту, сімї полонених червоноармійців позбавлялись будь-якої державної допомоги. В черговий раз ні в чому не винних брали у заложники.
Найрізноманітніші чутки поширювались не в останню чергу із-за бараку достовірної інформації з фронтів. Зведення Радінформбюро часто запізнювалось, не відповідали дійсності. А Сталін не звертався до народу аж до 3 липня. Лише в цей день він проголосив найсильнішу з промов за свою довгу політичну кар’єру . Звернення починалось незвичними для нього словами: «Товариші! Громадяни! Брати і сестри! Бійці нашої армії і флоту! До вас звертаюсь я, друзі мої!».
Сталін наголошував, що ворог жорстокий і невблаганний, хоче перетворити радянських людей в рабів німецьких панів. Він закликав народ до Вітчизняної визвольної війни. Вся країна повинна мобілізуватися. В разі відступу ворогу не повинно дістатися «ні кілограма хліба, ні літра пального». В окупованих районах необхідно було розпалювати полум’я партизанської війни, в містах, над якими нависла загроза, - формувати народне ополчення.
Вже в перші дні війни з Білої Церкви було відправлено в діючу армію 6 тис чоловік. Мобілізовані одержували накази від трудових колективів, від рідних – «бити ворога на його території». Городяни вірили у швидку перемогу, незважаючи на трагічні події перших днів. Саме така віра за спогадами Г.К. Жукова була важливим фактором, який не дав військовим невдачам початкового періоду перерости в непоправну катастрофу.
Ті, хто лишився в місті, самовіддано працювали під гаслом «Все для фронту, все для перемоги!». На їх плечі випало не менш важке випробування, яке змусило жінок стати на місце чоловіків, дітей – дорослими. Уже з перших днів війни мобілізованих на фронт замінили школярі. Вони стали частиною трудових колективів майже всіх підприємств міста.
Зі швидким наближенням фронту в місті створювались з числа його жителів «винищувальні батальйони», покликані вести боротьбу з десантами агентурою ворога, а також загони протиповітряної оборони, які повинні були боротися з пожежами. Адже страшну дію запалювальних бомб місто зазнало вже 6 липня 1941 року. Сотні городян, переважно старших віком, жінки і підлітки були мобілізовані на будівництво оборонних споруд на околицях і в самому місті. Їх лінія простяглася на 15 – 18 км.
Сформовані в місті загони народного ополчення з наближенням ворога були кинуті на фронт. Доля їх стала трагічною. Укомплектовані, як правило, людьми не молодими і зовсім ще юними, недостатньо ще навченими і погано озброєними, вони у перших же боях гинули майже повним складом.
Доцільність використання таких формувань з воєнної точки зору дуже сумнівна, проте не можна не бочити, що пролита ними кров стала ще одним драматичним свідченням рішимості народу встояти.
Місто опинилося в смузі наступу 6-ї німецької армії під командуванням генерала фон Рунштедта. Особливе значення він надавав захопленню Білої Церкви.
В одному із трофейних штабних документів відмічалось: «Якщо вдасться захопити Білу Церкві, то шляхи відступу противника у напрямі Києва будуть відрізані. Фон Рунштед сподівається скувати в цьому районі значні сили противника і продовжити наступ від Білої Церкви в південно-західному напрямі з метою з’єднання з11-ю армією». На Білу Церкву наносили удар головні сили 1-ї танкової групи, які вже 10 липня намагались прорватися у місто з боку Сквири. Вони були відбиті ударами сформованої ще у вересні 1939 року в Білій Церкві батареї лейтенанта Кравченка, яка входила до складу 445-го артилерійського полку.
Такий швидкий розвиток подій в перші місяці Великої Вітчизняної війни вимагав зусиль і організованості жителів міста у вирішенні другого завдання – евакуації промислових підприємств.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Біла Церква в роки II світової війни

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок